Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода/Передмова. Ювілеї Г. С. Сковороди; завдання, характер і зміст праці
| Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода Передмова. Ювілеї Г. С. Сковороди; завдання, характер і зміст праці |
Критичний життєпис Г. С. Сковороди ▶ |
|
|
„З призирством ставлюсь до Крезів, не заздрю Юліям, не вважаю на Демосфенів, жалію багачів. Я-ж буду не тільки щасливим, але й блаженним, коли тільки в мене будуть друзі.“
Ця книжка присвячується пам'яті великого діяча України, першого українського філософа Григорія Савича Сковороди.
1894 року святковано 100-річчя з дня смерти українського мандрованого філософа Григорія Савича Сковороди і тоді-ж О. Я. Єфименкова у присвяченій йому розвідці „Філософ з народу“ писала: „Нема сумніву, що Харківський університет вшанує пам'ять його ювілеєм. Та земля, яку Сковорода пройшов вздовж і впоперек власними ногами, розносячи як по панських садибах, так і по селянських хатах світ своєї „нової слави“, надто звязана з ним духовним звязком, присутність якого хоч і невиразно, але все-ж таки відчувається й досі. Ювілей буде і, треба сподіватися, він більш-менш повно освітлить цю туманну, але безумовно дуже талановиту та надзвичайно своєрідну постать, що робила таке велике вражіння на думки та почуття не тільки сучасників, але й ближчих нащадків. Прилетіли нові птахи, заспівали нових пісень, але це не дає нам права бути невдячними, а надто тому, що Сковорода ніс на вівтар свого служення не лишки своїх душевних багатств, а саму душу, кров свого серця. Культурні люди України встигли його забути, але зате його пам'ятає нарід. А така пам'ять варта ювілейних свят.“ Ювілей сторіччя з дня смерти Г. С. Сковороди відбувся, і надзвичайно характерно, що його пам'ять одночасно шанували й на Україні — переважно, в Харкові — і в Москві — у Московському психологічному товаристві. Наукове Товариство при Харківському університеті видрукувало твори Сковороди найдені мною, і ці творі дали змогу краще з'ясувати його філософський світогляд.
24 грудня 1922 р. в помешканні Соціяльного музею ім. т. Артема відбулося засідання, присвячене пам'яти українського філософа Гр. Сав. Сковороди, з приводу 200-річчя з дня його народження. Улаштовали його Науковий комітет Укрглавпрофобра і катедри історії України, історії европейської культури і лінгвістики. Засідання почалося вступним словом голови Наукового комітета. проф. С. Ю. Семковського; далі прочитано було доклади акад. Д. І. Багалія — „Сковорода, його доба, життя, філософія і значіння“, проф. М. І. Яворського — „Сковорода й громадянство“, проф. О. Н. Синявського — „Мова Сковороди“, М. О. Плевако — „Сковорода й українське письменство“, асп. М. О. Ковалевського — „Етика Сковороди“. Заслухано було привітання від Головполітосвіти (т. І. Ю. Кулика), Сковородинських курсів, філії Наукового Товариства, Лохвицької повітової комісії для шанування пам'яти Сковороди; виступав державний хор ім. Леонтовича, пролетарські українські поети й кобзар, що виконав відому пісню Сковороди — „Усякому городу нрав і права“.
Тепер, з приводу 200-річчя з дня його народження потрібно зробити дальший ступінь: звести підсумки того, що було зроблено наукою за 29 років, що проминули від одного ювилею до другого — від 1894 до 1923. Я до цього ювилею виготував велику розвідку про Сковороду двома мовами — українською та російською. Раднарком України, з пропозиції Наркомосвіти, видав декрета про урочисте вшанування пам'яти Сковороди та про видання моєї монографії про нього. Тепер її друкує Держвидав за постановою Головнауки при Наркомосі і за згодою також Всеукраїнської Академії Наук, як і її видання.
Складаючи свою розвідку, я мав на думці познайомити українське громадянство та люд з видатною й високо своєрідною особою цього мандрованого філософа, що його життя цілком відповідало його науці, дати зрозуміти цю науку на підставі всіх його філософських та літературних праць, і, нарешті, визначити вагу цеї науки, цеб-то вплив на сучасне йому освічене громадянство та люд, як через його писання, так і через живу проповідь словом.
30 років тому, до сторіччя його смерти, 1894, я зібрав його рукописні твори, які під моїм редагуванням і видало тоді Харківське Історико-Філологічне Товариство. І тільки тоді ми неначе знайшли Г. С. Сковороду для науки та громадянства, для наукових дослідів, для вияснення його філософського світогляду, бо тільки тоді вперше було видано в світ більшу частину його творів і можна було уявити собі зміст усіх инших, що не ввійшли були до цього видання. За досліди над його творами взялись спеціялісти, що раз-у-раз вияснювали його філософські погляди та відкривали світові Г. С. Сковороду з його своєрідними думками про світ, бога та людину. Тепер у своїй оцій розвідці я хочу нагадати, що зроблено в науковій літературі про Г. С. Сковороду, як освітлено в ній і його власну особу й його праці. А разом з тим я зведу тут до купи свої власні досліди про Г. С. Сковороду, тим більш, що вони були розпорошені по різних виданнях, не виходили окремими книжками, а тим часом зведені докупи показують найважливіші сторінки з життя та філософсько-літературних праць „старчика“ Г. С. Сковороди.
Всі вони мають характер самостійних дослідів і я, переглядаючи тепер знов усе написане про Г. С. Сковороду, з почуттям великого морального задоволення переконався того, що мої найголовніші висновки та спостереження наукова література не відкинула, а навпаки визнала мало не в усій їх силі. Таким чином, в основу цієї розвідки я кладу мої власні досліди про Г. С. Сковороду, але треба додати й пояснити, що де-які з них являють собою історично-критичний та разом систематичний огляд висновків та спостережень і инших дослідників, — а тому моя розвідка допоможе читачеві вияснити собі й стан питання про Г. С. Сковороду в сьогочасній літературі. Всі свої студії я перевірив, переробив, у великій мірі доповнив. Реєстр моїх розвідок про Сковороду читач знайде в посліднім розділі цієї книжки. Таким чином моя розвідка у 2-х частинах дасть усе головніше про Г. С. Сковороду, з одного боку, в 1-й частині про його особу, з другого в 2-й про його науку та значіння. У викладі я дбав про те, щоб з'єднати науковість з загальною приступністю; як-би там не було, гадаю, що своїм оглядом змісту трактатів Г. С. Сковороди, дуже важких до зрозуміння, я полегшу становище читача, що хотів-би з ними ознайомитися. Я уважно простудіював писання Г. С. Сковороди та подбав про те, щоб витягти з них усе найголовніше, виклавши його в найрозумілишій формі. І цей мій витяг для одних може заступити самі розправи Г. С. Сковороди, а для инших стане в пригоді як східці для переходу до них та для власних над ними студій, що тепер стали можливі та приступні, завдяки новому виданню творів Г. С. Сковороди за редакцією Бонч-Бруєвича, яке заміняє видання Харківського Історико-Філологічного Товариства, уже розпродане.
Книжка складається з короткої передмови та 10 розділів: 1-ша частина — з 4-х, друга — з 6. 1-шої част. 1-й розділ містить в собі критичний життєпис Г. С. Сковороди, 2-й — погляди на особу Сковороди, 3-й — відповідність життя науці, 4-ий — вплив на усі верстви сучасного йому суспільства. 2 частині 1-й розділ містить огляд рукописів та видань його праць, 2-й — зміст його філософських творів, 3-й — зміст його літературних праць, 4-й — погляди на його філософію, 5-й — його філософську концепцію, 6-й — бібліографію про нього.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|