Українське мовознавство/1/Граматичні категорії в сучасній українській мові та методи їх вивчення

◀ Ленінське вчення про розвиток національних мов і його втілення в житті народів СРСР

Українське мовознавство. Випуск 1 Граматичні категорії в сучасній українській мові та методи їх вивчення (Іван Ковалик)

Об'єкт і предмет синтаксису ▶

1973

ПИТАННЯ ГРАМАТИКИ

Професор І. І. КОВАЛИК
(Львівський університет)

ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ТА МЕТОДИ ЇХ ВИВЧЕННЯ

У Постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи по дальшому вдосконаленню вищої освіти в країні» говориться, що завданням радянських вузів є: «Добиватися, щоб молоді спеціалісти володіли основами марксистсько-ленінської науки, мали глибоку теоретичну і професійну підготовку, високі моральні якості і вміли працювати з людьми, були активними провідниками політики партії.

Вища школа покликана виховувати у спеціалістів прагнення до постійного збагачення і оновлення набутих знань, що повинно стати непорушним правилом усього їх життя і діяльності»^[1].

Для здійснення цих намічених важливих завдань у наш час на філологічних факультетах університетів і педагогічних інститутів слід поставити філологічні дисципліни в цілому, а спеціальні курси зокрема, на рівень сучасної науки, і особливо звертати увагу на марксистсько-ленінські методологічні основи філологічного аналізу літературних і мовних фактів.

У цій статті, що є конспективним викладом однієї із тем спеціального курсу для студентів філологічного факультету спеціальності українська мова і література на тему «Теоретичні питання сучасного українського мовознавства», спинимося на характеристиці граматичних категорій сучасної української мови та вкажемо на методологічні основи їх наукового лінгвістичного аналізу.

Категорія — це основне загальне поняття, що відображає універсальні (всезагальні) суттєві властивості, закони та відношення об'єктивної дійсності. У наукових термінах слово «категорія» означає загальне родове поняття, яке виражає те найзагальніше, що об'єднує групу явищ, предметів та їх ознак чи відношень.

Універсальний зв'язок і рух предметів об'єктивної дійсності відображаються у мисленні людини в процесі пізнання навколишнього світу в формі системи категорій.

Пізнавальне значення категорій, за К. Марксом, полягає в тому, що вони є способом засвоєння конкретного, засобом пізнання ще не виявлених і не усвідомлених рис, зв'язків, сторін дійсності. В. І. Ленін писав: «Перед людиною сіть явищ природи. Інстинктивна людина, дикун, не виділяє себе з природи. Свідома людина виділяє, категорії є східці виділення, тобто пізнання світу, вузлові пункти в сіті, які допомагають пізнавати її і оволодівати нею»^[2].

На відміну від філософії, що має справу із найбільш загальними (всезагальними, універсальними) категоріями (матерія, рух, час, простір), кожна окрема галузь науки, яка вивчає свій відрізок об'єктивного світу, закріплює результати пізнання у систему відповідних наукових категорій. Наука про мову в цілому і, зокрема загальне мовознавство, в результаті досліджень людської мови створює також свою спеціальну систему лінгвістичних понять, категорій, серед яких маємо лексичні, словотвірні, граматичні^[3] та проміжні лексико-граматичні категорії.

Термін «граматична категорія» вніс у науку про мову О. О. Потебня, який писав: «Слово містить у собі вказівку на певний зміст, властивий тільки йому одному, і разом з тим вказівку на один або кілька загальних розрядів, що називаються граматичними категоріями, під які зміст цього слова підводиться нарівні із змістом багатьох інших. Вказівка на такий розряд визначає постійну роль слова в мовленні, його постійне відношення до інших слів»^[4].

О. О. Шахматов визначав граматичні категорії як «уявлення про відношення (до інших уявлень), супровідні основному значенню, що викликане словом»^[5]. Ототожнення граматичної категорії із узагальненим граматичним значенням характерне і для інших лінгвістів.

По-іншому тлумачив граматичну («формальну») категорію О. М. Пєшковський, визначення якого звучить так: «Формальна категорія слів є ряд форм, об'єднаний значенням, який має хоча б у частині форм, що складають його, власні у звукову характеристику»^[6]. Він намагався поєднати односторонні аспекти поглядів на граматичну категорію Ф. Ф. Фортунатова і О. О. Шахматова.

Л. В. Щерба розрізняв у граматичних категоріях зміст, значення і форму. «Існування всякої граматичної категорії обумовлюється тісним і нерозривним зв'язком її смислу і всіх її формальних ознак. Не бачачи смислу, не можна ще встановити формальних ознак, тому що невідомо, чи значать вони будь-що і, отже, чи існують вони як такі і чи існує сама категорія… Категорія може мати по кілька формальних ознак, із яких деякі в окремих випадках, можуть бути відсутніми»^[7].

На думку В. В. Виноградова, «граматичні категорії являють собою характерні для даної мови загальні граматичні значення, находять своє вираження у змісті слів і в сполученні слів у реченні»^[8].

П. Я. Скорик граматичну категорію розглядає як сукупність співвіднесених між собою (взаємозв'язаних і взаємообумовлених) граматичних значень і їх показників (наприклад, числа, роду, відмінка)^[9].

Інші мовознавці граматичні категорії розглядають як «загальні характерні для даної мови граматичні значення»^[10], чи «значення узагальненого характеру властиві словам, але абстраговані від конкретного значення цих слів»^[11], то як «граматичне поняття, що находить собі морфологічне або синтаксичне вираження»^[12], або як «загальне поняття граматики, що визначає характер або тип будови мови і находить своє вираження в зміні слів і в сполученні слів у реченні»^[13].

Основною хибою наведених й інших подібних визначень граматичних категорій є те, що в них кваліфікується граматична категорія як сукупність граматичних значень і не вказується на діалектичну єдність самої суті і природи граматичної категорії, як родового поняття, якому підпорядковані видові взаємовиключаючі граматичні значення^[14].

Не бездоганно звучить визначення поняття граматичної категорії у новій «Грамматике современного русского языка» (М., 1970, стор. 202, § 783): «Формально виражені часткові граматичні значення слів об'єднуються в граматичні категорії, які являють собою узагальнення і сукупності цих значень». Основною хибою цього визначення є неточність, бо ж родове поняття граматичної категорії, у якій об'єднуються граматичні значення, не може одночасно становити собою сукупності значень.

Не виправляє цієї хиби й інше формулювання на сторінці 317 § 783 цієї граматики: «Граматична категорія представлена сукупністю словоформ (парадигмою) і вираженими в них граматичними значеннями: вона організується мінімум двома граматичними значеннями, які є компонентами цієї категорії і зв'язані з нею ієрархічними відношеннями». У цьому визначенні також указується на сукупність граматичних значень як на компоненти граматичної категорії, дарма що й далі одночасно вказується, що ці компоненти зв'язані з нею (категорією) ієрархічними відношеннями.

Є й інша спроба визначення поняття граматичної категорії Д. А. Штелінга: «Граматична категорія є найбільш загальне значення, дане в граматичній будові мови як відношення, шляхом протиставлення двох (і не більше) взаємовиключаючих один одного за значенням рядів (груп) форм»^[15].

При цьому треба визнати, що граматичні категорії грунтуються не на самих відношеннях між двома формами, ай одночасно висуються у форми, якими виражаються граматичні значення, через які і в яких виражаються й самі граматичні категорії, як загальне в окремому.

В. М. Нікітевич вважає поняття граматичної категорії вищою мовною організацією в порівнянні з поняттями «граматичне значення», «граматична форма». За його словами «Протиставлення рядів форм із значеннями, що являють собою якесь-то розчленування загального і об'єднуючого значення, і є той більш високий ступінь, яким характеризується граматична категорія»^[16].

І. К. Кучеренко визначає граматичну категорію «як найбільш загальне поняття граматики, у значенні якого узагальнено відображаються найбільш істотні риси ряду однорідних граматичних значень, усвідомлюване як діалектична єдність двох чи кількох співвідносних між собою і протиставлюваних граматичних значень, однорідних за змістом і способами вираження в структурі слів»^[17].

У цьому визначенні граматичної категорії виявлено основні істотні ознаки цього загального поняття граматики та вказано на діалектичну єдність значень граматичної категорії.

Враховуючи сказане про граматичну категорію, ми пропонуємо таке і визначення: Граматична категорія ― це таке загальне надрядне родове граматичне поняття, яке грунтується на встановленні корелятивної взаємозалежності між двома або кількома взаємовиключаючими супідрядними видовими граматичними значеннями, що виражаються певною системою співвідносних граматичних форм^[18]. Наприклад, граматична категорія особи у дієсловах — це таке загальне родове граматичне поняття, якому підпорядковані видові граматичні поняття (значення) першої, другої і третьої осіб, виражені за допомогою триелементної системи особових граматичних форм дієслова у сфері його форм однини і множини, а в давнині це й у межах двоїни.

Граматичних категорій не можна ототожнювати чи змішувати із лексичними, словотвірними чи навіть із лексико-граматичними категоріями. Тим більше граматичних категорій не можна змішувати чи ототожнювати з логічними чи психологічними категоріями^[19].

^**^*

Методологічною основою для наукового лінгвістичного аналізу граматичних категорій як фактів лінгвальної дійсності будуть принципи марксистсько-ленінського вчення про діалектику об'єктивної дійсності і пізнання людини. В. І. Ленін у праці «До питання про діалектику» писав: «Роздвоєння єдиного і пізнання суперечливих частин його … є суть (одна з «сутностей», одна з основних, коли не основна, особливостей або рис) діалектики … Тотожність протилежностей («єдність» їх, може, вірніше сказати? хоч відмінність термінів тотожність і єдність тут не дуже істотна. В певному розумінні обидва вірні) є визнання (відкриття) суперечливих, взаємовиключаючих, протилежних тенденцій в усіх явищах і процесах природи (і духу і суспільства в тому числі).»^[20].

Природа і суть кожної граматичної категорії полягає в єдності суперечливих взаємовиключаючих супідрядних видових граматичних значень. Внутрішній взаємозв'язок субординації супідрядних граматичних значень, підпорядкованих певній граматичній категорії, кваліфікується взаємозв'язком загального і окремого.

У зв'язку з таким діалектичним характером структури граматичної категорії при її лінгвістичній характеристиці слід виявити, спираючись на марксистсько-ленінське вчення про діалектику, всі підпорядковані даній граматичній категорії граматичні значення, визначити їх суперечливий взаємовиключаючий характер, як у сфері їх внутрішнього змісту, так і у межах засобів їх мовного граматичного виражения.

За сферою вираження граматичні категорії української мови є міжлексемними і внутрілексемними. Міжлексемною є граматична категорія роду іменників, бо ж граматичні значення чоловічого, жіночого і середнього родів розташовані серед різних іменників. Порівн. напр., селянин, селянка, дитя, степ, липа, вікно і т. д., але граматична категорія роду інших частин мови — прикметників, порядкових числівників, займенників, дієприкметників, дієслів — уже е внутрілексемною, бо ж усі родові форми чоловічого, жіночого і середнього властиві одній і тій же лексемі: нов-ий, -а, -е; сот-ий, -а, -е; як-ий, -а, -е; застелен-ий, -а, -е; писав, писал-а, писал-о.

За обсягом вияву граматичні категорії бувають неоднакові, вони виражаються різними щодо кількості і якості граматичними формами. Наприклад, граматична категорія виду виражається всіма формами даного дієслова. А граматична категорія часу виявляється вже лише в особових формах дієслова, а граматична категорія "роду виявляється тільки у системі дієслів форм минулого і давноминулого часу дійсного способу, у формах умовного способу і в дієприкметникових формах.

Головним завданням вивчення системи граматичних категорій частин мови в сучасній українській мові є виявити усі граматичні категорії, визначити усі підлеглі їм граматичні значення, вказати на суперечливий і взаємовиключаючий характер кожного із граматичних значень у межах даної граматичної категорії, перерахувати всі мовно-граматичні засоби вираження комплексів усіх граматичних значень. При цьому слід чітко освідомити, що за способами і засобами вираження граматичних значень, кожен комплекс граматичних значень, підпорядкований даній граматичній категорії, має свою якісно і кількісно відмінну систему граматичних показників.

ЛІТЕРАТУРА

——————

1. «Правда», 30 липня 1972 р.
2. В. І. Ленін, Твори, т. 38, стор. 79.
3. Про особливості граматичних значень та їх відношення до граматичних категорій див.: І. К. Кучеренко, Теоретичні питання граматики української мови. Морфологія, к., 1961, стор. 16 і наст.
4. А. А. Потебня, Из записок по русской грамматике, т. I—XI, М., 1958, стор. 35. О. О. Потебня розумів поняття граматичної категорії надто широко: до складу граматичних категорій він зараховував поряд із рядом, числом, відмінком ще й частини мови.
5. А. А. Шахматов, Синтаксис русского языка, Л., 1941, стор. 420.
6. А. М. Пешковский, Русский синтаксис в научном освещении, Изд. 7-е, М., 1956, стор. 27.
7. Л. В. Щерба, Избранные работы по русскому языку, М., 1957, стор. 65-66.
8. В. В. Виноградов, Русский язык (грамматическое учение о слове). Изд. 2-е, М., 1972, стор. 38.
9. П. Я. Скорик, О принципах классификации слов по частям речи (на материале чукотско-камчатских языков). — Зб. «Вопросы теории частей речи на материале языков различных типов», М., 1968, стор. 384.
10. Див.: Н. С. Поспелов, Соотношение между грамматическими значениями и частями речи, стор. 74.
11. П. С. Кузнецов, Грамматика (статья). — БСЭ, т. 12.
12. Р. А. Будагов, Очерки по языкознанию, М., 1953, стор. 148.
13. Н. С. Поспелов, Учение И. В. Сталина о грамматическом строе языка. — Зб. «Вопросы языкознания в свете трудов И. В. Сталина», М., 1952; «Грамматика русского языка», т. I., М., 1952, стор. 9; Б. Н. Головин, К вопросу осущности грамматической категории. — «Вопросы языкознания», 1955, № 4, стор. 117 і наст.
14. Розгорнутий критичний огляд визначень поняття граматичних категорій див.: І. К. Кучеренко, Теоретичні питання граматики української мови. Морфологія, стор. 5 і наст.
15. Д. А. Штелинг, О неоднородности грамматических категорий. — «Вопросы языкознания», 1959, № 1, стор. 56.
16. Див.: В. М. Никитевич, Грамматические категории в современном русском языке, М., 1963, стор. 11.
17. І. К. Кучеренко, названа праця, стор. 32.
18. Див.: «Сучасна українська мова. Морфологія», К., 1969, стор. 12. Пор.: І. І. Ковалик, Про граматичні категорії в сфер мови і мовлення. — «Вісник Львівського університету. Серія філології», Вип. 4, Львів, 1966, стор. 47 і наст.
19. Див.: В. Н. Головин, К вопросу о сущности грамматической категории. — «Вопросы языкознания», 1955, № 1, стор. 124.
20. В. І. Ленін, Твори, т. 38, стор. 345–346.