Українська Церква й наша культура/Культура соціяльна
| ◀ ІI. Ідеологія Української Православної Церкви | Українська Церква й наша культура III. Культура соціяльна |
ІV. Культура матеріяльна ▶ |
|
Кожна релігія з самого характеру свого є високосоціяльною, а релігія християнська особливо. Релігія сильно в'яже народ до спільноти, до товариства — до Церкви. Християнська релігія, як така, скрізь творила культуру й соціяльну. Культура соціяльна найкраще несла в широкі народні маси християнізацію народу. Релігію можна назвати й двигуном соціяльного розвитку або помочі ближньому. Церква Українська була особливо головним таким двигуном соціяльної помочі в Україні, — наша стара Церква під тим оглядом поміж усіма Церквами виконала своє завдання чи не найкраще. Любов до ближнього, рівність і братерство ніде в Церкві не були так практиковані, як в Україні.
У всякому разі Українська Церква зробила глибоку християнізацію свойого народу. А це спричинилося до покращання його соціяльних умов у житті, цебто соціяльної культури. Наша Церква, як народня, була дійсно й творцем правдивої народньої соціяльної культури.
Наш Церковний Устав за Володимира Великого, напр., не знав кари на горло. В Церкві Грецькій кари смерти існували, однак у нашій чогось подібного не було. Навіть найвищою карою була — кара грошова.
Наша історія знає чудові обряди побратимства, чим не похвалиться ніяка інша сусідня держава. Маємо тисячі доказів різних побратимств. Побратимством називалося близьке стоваришування між двома одиницями, які заприсягали собі братерську любов і солідарність один з одним. Напр. дівчина вибирала собі хлопця за побратима, який міг попасти в полон на довгий час, а вона його таки рятувала, свойого побратима не зрадила. Дівчата сироти, що не мали свойого брата, вибирали собі до помочі та заступництва одного хлопця, якого звали побратимом. Це могла легко створити наша Церква, як щиро народня.
Соціяльна культура нашого козацтва стояла також досить високо. Козаки й на Січі організувалися на взір Церкви, напр. мали виборність. Ставалися також випадки, що за якийсь великий проступок був хтось засуджений на смерть, але дівчина мала право викупити його тим, що виходила за нього заміж. Це був дуже гарний звичай, що вказує на нашу соціяльну культуру.
Культура соціяльна в Україні мала свій великий вплив на міщанство та на торгівлю. Церква мала дуже пильний догляд над мірою й вагою. Ваги та міри були дуже часто справжнювані або контрольовані Церквою. Взагалі старе міщанство горнулось до Церкви. Все міщанство було організоване при цехах, які входили й до Церковних Братств. Цехи належали до церковної організації. Коли міщанство перестало мати тісний зв'язок з Церквою, воно зденаціоналізувалось, і це було на шкоду України.
Соціальне забезпечення старих, хорих і калік розпочала засновувати в Україні Церква. Шпиталі для старців, хорих і слабих були по всій Україні, — в кожному місті й у кожному селі. Ними опікувалися Церковні Братства. Манастирів без шпиталів зовсім не було, — при кожному манастирі обов'язково повинен був бути заснований і шпиталь. Встаровину нещасним калікам і сиротам ніколи не бракувало хліба й належної одежі, — про це Українська Церква, як правдива Мати свойого народу, невпинно старалась. Соборноправність Української Церкви сильно впливала на соціяльну культуру духовенства й народу. Народ брав участь у виборах своїх пастирів, і це підносило його культуру й гідність.
Церковні Братства навчали ввесь народ організованого суспільного життя. Цехи напочатку з Братствами були при Церквах. Мали свої окремі хоругви, з якими виступали на процесіях.
Українська Церква звертала велику увагу на витворення сильних родин, що є основою громадянства й здорової нації. Таїнство шлюбу було в нас міцне, з присягою. Старий обряд шлюбу залишався в нас довго, супруже життя було в'язане й присягою. Чистота шлюбу в нас була на першому місті, шлюби були ідеальні, в Україні немає й сліду, скажемо, снохачества, — це було звичкою російського народу. Про жінку в нас уживали завжди гарного слова „дружина”, а воно соціяльно величне. Маємо гарний зразок присяги на вінчанні з XVI століття: „Я, такий то, беру тебе за товаришку, і шлюбую тобі (ім'я) вірність супружу, і що тебе не покину аж до смерти, так мені, Боже, поможи!“ Дівчина так само присягала. Із боку соціяльного це найвища культурна форма, яка тільки може бути. Взявши під свою керму нашу Церкву, Росія цей спосіб вінчання з присягою заборонила, й у нас тепер практикується вінчання, накинуте нам Російською Церквою, — без присяги.
На жаль, Україна рано втратила свою незалежність, тому була під чужими соціальними впливами. Та все таки на полі соціальної культури наша Церква виконала своє завдання якнайдокладніше.