Українська Церква й наша культура/Культура матеріяльна
| ◀ ІII. Культура соціяльна | Українська Церква й наша культура IV. Культура матеріяльна |
V. Роля й значення Української Церкви тепер ▶ |
|
Все наше священство встаровину було заможне, тому мало змогу попрацювати для свойого народу й на полі культури матеріяльної. Воно було носієм матеріяльної культури на селі. Культ поля, хто провадив, як не наше духовенство? Воно, маючи західню високу освіту, приносило й поліпшення з Заходу й під тим поглядом. При кожній парафії були садки. Священики та монахи їх розвивали, вчили молодь їх щеплення. Мешкання й обстанови їх, хто міг інший впровадити для наших селян, як не духовні, що самі мешкали в здорових і чистих помешканнях? Кожен добрий пастир завжди дбав і був дорадником свойому народові й під тим оглядом. „Духовних людей” було багато, до 10 % всього населення. Вони й мали змогу, тим усім зайнятися. Що священство мало ліпшу змогу за це все взятися, допомагало тому й те, що було воно часто наслідне, — в одному селі від діда й прадіда зоставалися священині наслідники, а тому дбали про матеріяльну культуру своєї оселі.
Отож, куди ні глянемо, скрізь бачимо впливи нашої Церкви. І це дає нам змогу ствердити, що український народ є народом церковним, що українська культура є культурою церковною. Такою була наша Церква аж до XIX століття. Тому нашу Церкву треба ставити в нашому житті на передньому місці. Українська Церква може сміло й гордо сказати про себе, що свою ролю Церкви Первозванної, Церкви Апостольської вона виконала докладно й старанно.