Україно, мати наша

Роман. Оповідання. Нариси. Вірші
Анатолій Свидницький
Київ: Наукова думка, 1985
«Україно, мати наша…»

голова ред. колегії — І. Дзеверін, редактор тому — П. Хропко, упорядкування — Р. Міщук

«УКРАЇНО, МАТИ НАША…»

Вперше надруковано І. Франком у журн. «Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 4, с. 43, за списком В. Антоновича, зробленим по пам'яті.

Автограф невідомий. Зазначений список зберігається в ІЛ, ф. 3, № 1619, арк. 596.

Включено до вид.: Свидницький А. Твори, 1958, с. 475.

Вірш «Україно, мати наша…» у 60-х роках XIX ст. став революційною піснею. Антипоміщицька ідея кривавої помсти по-різному варіюється у творах А. Свидницького. Зокрема в поезії «Вже більше літ двісті як козак в неволі…» («Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 4, с. 43) звучить такий заклик до боротьби: «Кинь плуг, козаче, бери ніж та, де здибаєш вороженька, там і ріж!» У передмові до публікованих пісень-віршів Свидницького І. Франко назвав їх «пам'ятками дуже інтересного часу (років 1861—1863)^[1] і дуже інтересного настрою серед одної часті української громади» («Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 4, с, 43).

Подається за списком В. Антоновича.

——————

↑ До цього часу належать вірші А. Свидницького «Посеред неба красна зірка ходе…», «Є у вас щастя — хороша врода…», «Ой не сумуй, зозулечко, доки гай зелений…», «Коли хочеш, продавайся…», «Панянки», «Паничі», відомі із записів, які, очевидно, зроблені Панасом Мирним у Миргороді в 1861—1862 рр. (див.: ІЛ, ф. 5, № 1384). На приналежність Свидницькому вказують скорочене його прізвище, псевдонім «Патриченко» внизу під кожним із віршів. Частина з них є стилізацією народно-пісенних мотивів; вірші загалом поверхові і, очевидно, не призначались до друку. Вони були вперше опубліковані у «Науковому збірнику за рік 1926: Записки історичної секції ВУАН», т. XXI. К., 1926, с. 164—167,

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала в суспільному надбанні в Україні
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Україні, де авторське право діє протягом життя автора плюс 70 років.
Автор помер у 1871 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 100 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.

[1] До цього часу належать вірші А. Свидницького «Посеред неба красна зірка ходе…», «Є у вас щастя — хороша врода…», «Ой не сумуй, зозулечко, доки гай зелений…», «Коли хочеш, продавайся…», «Панянки», «Паничі», відомі із записів, які, очевидно, зроблені Панасом Мирним у Миргороді в 1861—1862 рр. (див.: ІЛ, ф. 5, № 1384). На приналежність Свидницькому вказують скорочене його прізвище, псевдонім «Патриченко» внизу під кожним із віршів. Частина з них є стилізацією народно-пісенних мотивів; вірші загалом поверхові і, очевидно, не призначались до друку. Вони були вперше опубліковані у «Науковому збірнику за рік 1926: Записки історичної секції ВУАН», т. XXI. К., 1926, с. 164—167,

[1]