Україна в міжнародних відносинах/4/Українсько-шведський договір 1708

◀ Українсько-польська війна 1918–1919

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4 під ред. Миколи Варварцева Українсько-шведський договір 1708

Уругвай ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

УКРАЇНСЬКО-ШВЕДСЬКИЙ ДОГОВІР 1708 укладений в ході Північної війни між українським гетьманом Іваном Мазепою та шведським королем Карлом ХІІ. Оригіналу договору до сьогодні не виявлено.

Достеменно відомо, що відразу потому, як поразка шведського війська під Полтавою 1709 стала очевидною, радник похідної канцелярії Карла ХІІ Олаф Гермелін спалив наявні документи, а за наказом Карла ХІІ генерал армії Адам Лівенгаупт знищив архів шведів. Однак збереглися копії договірних статей, а також текст угоди, вміщений у рукописі генерального писаря гетьманської канцелярії Пилипа Орлика «Вивід прав України» (1712). Окрім цього, до наших днів дійшли свідчення очевидців тих подій.

Згідно із найбільш обґрунтованою версією істориків місцем укладення даного договору були Гірки, що на Новгород-Сіверщині, а датою — приблизно 29–30 жовтня. Так, у своєму листі від 30 жовтня до стародубського полковника Івана Скоропадського Іван Мазепа писав, що у Гірках Карл ХІІ «…нас утвердив і упевняв своїм ніколи не змінним королівським словом і даною на письмі асекурацією».

Цим договором Карл ХІІ заручався військовою підтримкою українського козацтва у війні з Московією. Натомість Іван Мазепа отримав гарантії незалежності Гетьманщини. Згідно із текстом документу, наведеного в рукописі П. Орлика, Карл ХІІ називав Івана Мазепу «законним князем», а українські землі «Україною», «князівством» або «країною козаків». Шведський король зобов'язувався обороняти українські землі, у разі потреби відряджати на допомогу свої війська, командування якими на час бойових дій довірятиме Івану Мазепі або його наступникам.

Шведському війську, що перебуватиме на українських теренах, козаки мали постачати хліб та харчі. Усе, що буде відвойоване у «Московщини», перейде у власність (на підставі воєнного права) до того, хто ним заволодіє, однак те, що належало колись українському народу, буде йому повернуто. Князь і стани України на усьому своєму просторі, а також прилучені до неї території, користуватимуться тим правом, що і завжди.

Іван Мазепа, як законний князь, жодним способом не може бути позбавлений своєї влади. Навіть після смерті Івана Мазепи король не буде присвоювати собі його титул і герб, а усі українські вольності зберігатимуться згідно із стародавніми законами та правами. Для гарантійного забезпечення договору Іван Мазепа та українські стани мають передати королю на весь той час, доки триватиме війна, міста Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву та Гадяч.

У.-ш.д. так і не було реалізовано на практиці з причини поразки війська Карла ХІІ під Полтавою і втечі Івана Мазепи разом із королем до Оттоманської Порти.

Літ.: Гилленкрок А. Сказание о выступлении его величества короля Карла ХІІ из Саксонии и о том, что во время похода к Полтаве, при осаде ее и после случилось // Военный журнал, 1844, № 6; Шутой В. Измена Мазепы // Исторические записки, 1950, т. 31; Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. — Нью-Йорк–Париж–Торонто, 1960; Гетьман Пилип Орлик. «Вивід прав України» // Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. — К., 1993; Мацьків Т. Мазепа — творець українсько-шведського союзу // Мазепа. — К., 1993; Павленко С. Міф про Мазепу // Літературний Чернігів, 1993, № 1; Павленко С. Петро І та «народна війна» у 1708 році // Україна і Росія. — Чернігів, 1994; Орлик П. Конституція, маніфести та літературна спадщина. Вибрані твори. — К., 2006; Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. — К., 2007.

В.В. Піскіжова.