Україна в міжнародних відносинах/4/Словаки в Україні

◀ Сінгапур

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4 під ред. Миколи Варварцева Словаки в Україні

Словаччина ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

СЛОВАКИ В УКРАЇНІ. За переписом населення 2001 в Україні проживало 6 397 словаків (у 1989 — 7 943 осіб). Абсолютна більшість словаків, які є сьогодні громадянами України, мешкають в Закарпатській області (5,6 тис.), половина з них — в обласному центрі Ужгороді, інші — у містах Мукачево, Перечин, Великий Березний, Свалява, Чоп, а також у селах Середнє, Сторожниця, Тур'я Ремети, Анталовці, Глибоке, Довге, Доманинці, Кленовець, Кольчино, Кам'яницька Гута, Рудникова Гута та ін. Поза межами Закарпаття найбільш чисельні громади словаків в Україні проживають у Києві та Львові. Питома вага представників цієї національності від загальної чисельності населення України — близько 0,2%. Переважна частина віруючих словаків в Україні — римо-католики, однак є невеликі групи греко-католиків і протестантів (лютеран). Мову своєї національності вважають рідною понад 2,5 тис. словаків (близько 35%), українську — приблизно така ж кількість, російську — понад 500 осіб (6%).

Словаки на Закарпатті мешкають як автохтонне населення, яке протягом 17–19 ст. збільшилося в результаті притоку переселенців зі словацьких областей Угорщини, серед яких були землероби й виноградарі, кваліфіковані ремісники — майстри по металу, дереву, склу. Серед словацьких поселень поступово виникла певна диференціація за господарською діяльністю: мешканці Антоловець були відомі деревообробкою, Середнєго і Глибокого — виноградарством, Сторожниць — овочівництвом. Упродовж 1919–1939 рр., коли Закарпаття під назвою Підкарпатська Русь входило до складу Чехословацької республіки, кількість словаків і чехів у краї зросла за рахунок держслужбовців і спеціалістів різних галузей господарства. Якщо згідно з переписом 1921 словаків та чехів на території Закарпаття було 7700 осіб, тобто 1,6% населення, то у 1930 — понад 35 тис. чоловік (4,5%). Міжвоєнний період був найсприятливішим у розвитку словацької культури в Закарпатті: відкривалися словацькі школи і гімназії, дитсадки, працювали гуртки народної творчості, театр.

Проте вже наприкінці 1930-х рр., унаслідок приєднання Закарпаття до Угорщини, кількість словаків і чехів у краї знову зменшилася до 12,2 тис. осіб. Після Другої світової війни Закарпаття було возз'єднано з Україною в складі СРСР і відповідно до угоди 1947 між СРСР і ЧСР словаки разом з чехами отримали можливість рееміграції, чим скористалася значна їх кількість. З деяких закарпатських сіл вони виїхали на рідні землі практично повністю (Гута, Новий Кленовець, Оноковці). Період 1947–1989 рр. був несприятливим у культурному розвитку словаків, відбувалася їх поступова асиміляція. На початку 1990-х рр. починається відродження словацької етнічної меншини в Україні. Виникає цілий ряд словацьких національно-культурних осередків — Закарпатське обласне культурноосвітнє товариство «Матіца словенска», Товариство словаків Закарпаття ім. Людовита Штура, Закарпатське обласне культурно-просвітнє товариство словацьких жінок «Довіра», Обласне товариство словацької інтелігенції Закарпаття, словацьке товариство ім. Р. Штеданіка у Львові. Крім того, функціонують два спільних товариства словаків і чехів — «Матісе Волинська» у Луцьку й осередок словацького і чеського товариства ім. Я. Коменського «Стромівка» у м. Дубно Рівненської області. Зокрема, активною роботою серед них вирізняється обласне культурно-освітнє товариство «Матіца словенска» на Закарпатті (голова — Й. Гайніш), засноване 1992. Представники «Матіци словенскої» беруть участь у діяльності Дорадчої ради керівників національно-культурних товариств, створеної при Закарпатський обласній раді народних депутатів, яка ініціює розв'язання актуальних проблем життя етнонаціональних спільнот краю, а також підтримує тісні зв'язки зі Словаччиною та аналогічними організаціями в Угорщині, Румунії, Польщі, Чехії та Швейцарії.

Воно видає газету «Podkarpatsky Slovak» та щорічник «Наш культурноисторический календарь», присвячений історії, культурі та побуту закарпатських словаків. Товариство «Матіца словенска» було серед ініціаторів відкриття в Ужгороді 2002 пам'ятника почесному громадянину міста, першому президенту Чехословацької республіки Т.Г. Масарику. З метою відтворення й розвитку народних традицій в Закарпатській області регулярно проводяться Дні словацької культури і народної творчості, у вересні в одному із словацьких сіл Закарпаття святкується «Словацька веселиця», під час якої відбуваються виставки, концерти, конкурси, змагання й розваги, на Різдво в Ужгороді проходить «Словацький Бетлегем (Миколай)», перед великим постом у ресторані «Закарпаття» на «Словацький (Фашіанговий) бал» — народно-мистецьке свято, яке знаменує завершення різдвяно-новорічних свят і зустріч весни, з'їжджаються словаки з усього Закарпаття, навесні в с. Середнє проводиться співочий конкурс «Золотий соловейко», серед дітей — конкурс читців «Чарівні казки». Далеко за межами Закарпаття відомий фольклорний ансамбль «Словенка» з с. Середнє, якому присвоєно звання «Народний» (художній керівник — О. Ленарт). Окраса словацьких народних свят — танцювальний ансамбль «Турянська долина» з с. Тур'я Ремети (художній керівник — І. Пастеляк), народний фольклорний колектив «Ліптаки» з с. Великий Березний, ансамбль «Гутнянські вечорниці» з с. Рудникова Гута та ін.

Словаки в Закарпатський області України є депутатами і членами виконавчих органів сільських, селищних і міських рад, входять до управлінських структур обласного, районного і міських рівнів. Українська держава підтримує розвиток словацької культури, зокрема, у республіканському книжковому видавництві «Карпати» створено редакцію словацьких видань. Словацькою мовою, наприклад, були надруковані Конституція України, антологія поезії «На нашій, на своїй землі», словацько-українсько-російський розмовник, збірка «Словацькі народні пісні», словацька «Читанка» та ін. У місцях компактного проживання словаків у Закарпатті функціонують 7 клубів і 3 бібліотеки, книжковий фонд яких становить близько 6 тис. книг і журналів. На закарпатському обласному телерадіоцентрі працює редакція словацьких програм, яка регулярно випускає телепередачу «Slovenske pohlady» (21,6 год. на тиждень), ведуться щотижневі радіопередачі словацькою мовою (8,4 год.).

З 1992, коли вперше у повоєнні роки в Сторожницькій середній школі Ужгородського району був організований клас зі словацькою мовою навчання, розширюється факультативне вивчення словацької мови в районах компактного проживання словаків, відкриваються нові словацькі класи, в Ужгороді функціонує школа № 21 зі словацькою мовою навчання. З 1996 на філологічному факультеті Ужгородського національного університету (УжНУ) працює кафедра словацької філології (завідувачка — проф. С. Пахомова), яка готує вчителів словацької мови і літератури, перекладачів. Кафедра водночас виступає науково-методичним центром словакістики в Україні, на її базі організовуються міжнародні наукові конференції «Українсько-словацькі взаємини в галузі мови, літератури, історії і культури», видається науковий збірник «Studia Slovakistica», публікуються студентські переклади в альманаху «Між Карпатами і Татрами». На історичному факультеті УжНУ у 2010 створено Центр історичних студій з богемістики і словакістики, який видає «Історичний часопис з богемістики і словакістики», проводить наукові конференції, наприклад, у 2011 спільно з Пряшівським університетом (Словаччина) на тему «Словаки й українці крізь призму сусідства». У Київському національному університеті ім. Т. Шевченка вивчається словацьке право, у Київському славістичному університеті та Дипломатичній академії України при Міністерстві закордонних справ України — словацька мова.

Місця компактного проживання словаків в Україні часто відвідують офіційні делегації зі Словаччини, в Ужгороді діє Почесне консульство Словацької Республіки. У 2008 між Україною та Словацькою Республікою підписана Угода про місцевий прикордонний рух (зі змінами у 2011), яка відкрила нові можливості для поглиблення спілкування закарпатських словаків зі своїми родичами, друзями й знайомими в Словаччині.

Літ.: Етнонаціональний розвиток України: Терміни, визначення, персоналії. — К., 1993; Наулко В. Хто і відколи живе в Україні. — К., 1998, Романцов В.О. Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності (ХХ — початок ХХІ століття). — К., 2008; Падяк В. З історії відкриття в Ужгороді пам'ятника президенту Т. Масарику: формування громадської думки (1992–2002). — Ужгород, 2003.

С.В. Віднянський.