Україна в міжнародних відносинах/4/Паризька мирна конференція 1946

◀ Паризька мирна конференція 1919–1920

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4 під ред. Миколи Варварцева Паризька мирна конференція 1946

Паризький мирний договір 1856 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1946. Відбувалася 29 серпня — 15 жовтня 1946. Була скликана відповідно до рішення Московської наради міністрів закордонних справ СРСР, США, Великої Британії (16–27 грудня 1945), її учасниками могли бути провідні держави антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, а також країни, чиї збройні формування також мали значення для перемоги над фашизмом у Європі.

У конференції взяли участь СРСР, США, Велика Британія, Франція, Китай, Австралія, Бельгія, Білоруська РСР, Бразилія, Нідерланди, Греція, Індія, Канада, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Чехословаччина, Ефіопія, Югославія, Південно-Африканський Союз, Українська РСР.

Метою П.м.к. була підготовка проектів текстів мирних договорів з Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною, Фінляндією. Вона була завершена на сесіях Ради міністрів закордонних справ (РМЗС) учасників конференції 25 квітня — 16 травня та 15 червня — 12 липня 1946. Робота в комісіях та на пленарних засіданнях відбувалася гласно, з вислуховуванням позицій переможених країн. «Холодна війна», яка розпочалася в цей час, вирішальним чином не вплинула на позиції великих держав щодо забезпечення мирного врегулювання з колишніми сателітами нацистської Німеччини. Проте СРСР і США послідовно захищали власні сфери впливу в Європі. Непогоджені на П.м.к. статті мирних договорів з колишніми союзниками Німеччини в результаті компромісу було схвалено на нью-йоркській сесії РМЗС 4 листопада — 13 грудня 1946.

На П.м.к. делегація Української РСР була представлена у всіх комісіях та мала право підписати всі мирні договори (наприклад, США не мали такого права щодо Фінляндії, оскільки не оголошували їй війну).

Головою української делегації був Д.З. Мануїльський, до її складу входили О.Д. Война, А.М. Барановський, а також учені-історики М.Н. Петровський, О.К. Касименко, В.Я. Тарасенко, юрист В.М. Корецький, економіст М.В. Птуха. Вони активно працювали в інтересах мирного врегулювання. Д. Мануїльського було обрано віце-головою комісії з політичних і територіальних питань для Італії, у комісії щодо Румунії працював А. Барановський, М. Птуха був доповідачем у комісії для Угорщини. Члени української делегації сприяли врегулюванню територіальних суперечок між Чехословаччиною та Румунією й Угорщиною.

О.Касименко брав участь у вирішенні проблем болгарсько-грецького кордону. В загальних питаннях делегація УРСР дотримувалася спільної позиції з делегаціями СРСР, Білоруської РСР, Югославії, Польщі, Чехословаччини, прагнула домогтися справедливого матеріального відшкодування країнам, які потерпіли від безпосередньої нацистської агресії.

Водночас СРСР, УРСР, БРСР послабили репараційний тиск на країни тодішньої «народної демократії» — Болгарію, Румунію, Угорщину. Було захищено їх право брати участь на паритетних засадах у встановленні режиму судноплавства на Дунаї.

Участь УРСР у П.м.к. підтвердила її статус як суб'єкта міжнародного права, стала важливою віхою в історії української дипломатії після Другої світової війни. Внаслідок цього в світі було визнано роль України в розгромі фашизму в Європі. Підписані Українською РСР міжнародні договори завершили правове оформлення історичного акту возз'єднання етнічних українських земель у соборній українській державі. П.м.к. стала важливою складовою формування післявоєнного устрою в Європі і підписання вироблених нею договорів 1947 у Парижі. СРСР спромігся відстояти свою зону впливу в Східній Європі.

Літ.: Українська РСР у міжнародних відносинах. Міжнародні договори, конвенції та інші документи, які укладено за участю Української РСР або до яких вона приєдналася (1945–1947). — К., 1959; Лещенко Л.А. Україна на міжнародній арені (1945–1949). — К., 1969; Киссинджер Г. Дипломатия. — М., 1999; Нариси з історії дипломатії України — К., 2001.

А.Ю. Мартинов.