Україна в міжнародних відносинах/4/«Патріотичне товариство»

◀ «Партнерство заради миру»

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4 під ред. Миколи Варварцева «Патріотичне товариство»

«Переміщені особи» ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

«ПАТРІОТИЧНЕ ТОВАРИСТВО», «Національне патріотичне товариство», («Towarzystwo Patriotyczne», «Narodowe Towarzystwo Patiotyczne») — польська революційна організація, утворена 1821 у Варшаві військовими на чолі з В. Лукасинським. 1822, після його арешту й ув'язнення, керівництво перебрав С. Крижановський. Своєю метою «П.т.» ставило організацію збройного повстання проти російського самодержавства і створення незалежної Польщі у кордонах Речі Посполитої 1772.

Крім Царства Польського, мережа «П.т.» діяла в Австрії, Пруссії, а також у Литві, зокрема у Віленському університеті, де працював ідейний натхненник польського визвольного руху Й. Лелевель, в Україні — у Києві, Житомирі, Бердичеві та інших містах і містечках. Від 1822 «П.т.» започаткувало контакти з таємним Південним товариством декабристів.

У січні 1824 і січні 1825 у Києві уповноважені обох організацій М.П. Бестужев-Рюмін, С.М. Муравйов-Апостол, П.І. Пестель і С.Г. Волконський — від Південного товариства, С. Крижановський, А. Яблоновський, М. Ворцель і П. Мошинський — від «П.т.» проводили перемовини щодо координації своєї діяльності та планів відносин після повалення російського імперського уряду. Сторони були одностайні у підготовці спільного повстання й запровадження республіканської форми правління.

За заявою польських представників, у справі відновлення Польщі вони покладали «великі надії на сприяння малоросійських дворян, пропонуючи їм відокремитися». За пропозицією декабристів передбачалося укласти письмову угоду між обома організаціями. Але головною перешкодою до її підписання стало наполягання «П.т.» на приєднанні до Польщі білоруських земель й Правобережної України, тоді як декабристи обіцяли територіальні поступки, наскільки це «справедливо і можливо буде» здійснити.

Таємні контакти члени обох товариств підтримували також в Житомирі, Тульчині, Василькові, Ржищеві, Умані тощо. За співпрацю з польськими патріотами виступала й інша декабристська організація в Україні — Товариство об'єднаних слов'ян і його провідники П.І. Борисов, І.І. Горбачевський, Ю.К. Люблінський. На Полтавщині зв'язками з «П.т.» переймався предводитель дворянства Переяславського повіту В.Л. Лукашевич, якого царська влада звинувачувала у заснуванні таємного Малоросійського товариства.

1826, після придушення повстання декабристів у Петербурзі і на Київщині, «П.т.» припинило свою діяльність внаслідок арештів; понад 120 її членів зазнали покарання за судовими присудами.

Літ.: Baumgarten L. Dekabrysci a Polska. — Warszawa, 1952; Восстание декабристов. Материалы. — М., 1953, т. Х; Ольшанский П. Декабристы и польское национально-освободительное движение. — М., 1959; Очерки революционных связей народов России и Польши. 1815–1917. — М., 1976.

М.М. Варварцев.