Україна в міжнародних відносинах/3/Нідерланди

◀ Нігерія

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Нідерланди

Ніжинська гімназія вищих наук князя Безбородька ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

НІДЕРЛАНДИ, Королівство Нідерланди (Nederland, Koninkrijk der Nederlanden) — держава в Західній Європі. Омивається Північним морем, межує з Німеччиною і Бельгією. Площа 41,1 тис. кв. м. Населення 16,7 млн осіб (2011): голландці (81%), фламандці (12%), фрізи, німці та ін. Столиця — м. Амстердам. Н. належать території в Америці: Антільські острови Кюросао, Аруба та ін., південна частина острова Сен-Мартен.

За формою державного правління Н. — конституційна монархія. Глава держави — королева (король). Законодавчу владу представляють Генеральні штати (двопалатний парламент), вищу виконавчу владу — король і рада міністрів на чолі з прем'єром. Місцеперебування парламенту і уряду — м. Гаага.

У 1–4 ст. територією Н., яку заселяли германські племена, володів Рим.

Згодом її більша частина увійшла до Франкської держави, з 843 — до Лотарингії. У 11–14 ст. тут сформувалися нові політичні об'єднання — графства Голландія, Гелдерн, Фрісландія тощо. У 15 ст. на цих та прилеглих землях, що нині перебувають у складі Бельгії, Франції та Люксембургу, постала держава під назвою Нідерланди. Наприкінці цього ж століття країна підпала під зверхність імператорів Габсбургів, у 16 ст. — іспанської імперії.

1566 під гаслами боротьби проти іноземних загарбників у Н. вибухнула революція. Її наслідком було створення 1581 незалежної республіки Сполучених Провінцій, яка здобула міжнародне визнання 1648 за Вестфальським миром. З перемогою республіканського ладу країна вступила у смугу швидкого економічного зростання і в середині 17 ст. за рівнем розвитку торгівлі і промисловості перевершила усі головні європейські держави.

Набувши становища потужної морської держави, Н. у 17–18 ст. стали на шлях колоніальних загарбань в Азії (Індонезія, Цейлон, Малакка та ін.), Америці, Африці. Головним знаряддям нідерландської експансії виступали засновані 1602 і 1621 Ост-Індська та Вест-Індська компанії.

1793 Н. приєдналися до очоленої Англією воєнної коаліції проти революційної Франції, але зазнали поразки і були окуповані французькими військами. Проголошена в Н. Батавська республіка була перетворена 1806 Наполеоном І на Голландське королівство, включене через два роки до Французької імперії. Рішенням Віденського конгресу 1814–1815 в країні утворено Нідерландське королівство, до якого приєднали Бельгію (остання відокремилася після революції 1830).

Під час Першої світової війни Н. зберігали нейтралітет. У Другій світовій війні її нейтралітет порушила нацистська Німеччина, захопивши країну 1940.

З-під окупаційного режиму була звільнена союзними англо-американськими військами 1945. Від того року Н. — член ООН. Є також членом НАТО, Європейського Союзу та інших міжнародних організацій. 1 квітня 1992 Нідерландське королівство встановило дипломатичні відносини з Україною.

Найбільш ранні відомості про нідерландсько-українські взаємини пов'язані з епохою Ренесансу в Європі. Біля витоків українських інтересів нідерландського суспільства стояв великий філософ-гуманіст і богослов Еразм Роттердамський, який 1521 висловив прагнення бути корисним різним народам, в тому числі «рутенам». Безпосередні контакти між нідерландцями і українцями припадають на поч. 17 ст., коли у період війни Польщі і Московської держави до окремого військового формування іноземців, спрямованого проти обох конфліктуючих сторін, разом з вояками з Н. вступили «жителі Поділля».

Широкі відгуки і рефлексії в Н. викликала національно-визвольна революція під проводом Богдана Хмельницького: з повсталою Україною нідерландці почали пов'язувати надії на її участь у спільній відсічі турецькому просуванню в Європу. Саме цьому була присвячена надрукована близько 1650 в м. Делфті політична гравюра із зображенням фігур, що символізували головні держави — Швецію, Іспанію, Англію, Німеччину, Польщу і Московію разом з образом козака і віршованим текстом про Україну, яка «знову тремтить та гримить» й «гострить шаблю». Інші опубліковані в Н.

гравюри містили портрети гетьманів Б.Хмельницького, П.Дорошенка, види Львова, Хотина, Перемишля. Видані у 17 ст. в Амстердамі географічні карти позначали Україну як «землю козаків». До неї увагу свого уряду привертало й нідерландське посольство в Москві, відзначаючи у реляціях 1679 роль України у відносинах із сусідніми державами та називаючи Київ її столицею, «окрасою козацької нації».

Наприкінці 18 ст. в Україні з'являються поселення нідерландців — вихідців з Фрісландії, яку вони покинули через заборону своєї менонітської віри і спочатку осіли в Пруссії. У колоніях, розташованих у нижньому Подніпров'ї, нідерландці-меноніти займалися хліборобством, тваринництвом, з їх участю впроваджувалися технології рибопереробки, сукноробства.

У 19 ст. нові чорноморські порти України встановлюють з Н. торговельне судноплавство для перевезення української пшениці. З метою забезпечення цих зв'язків у м. Феодосії Нідерландське королівство відкрило своє консульство, перенесене 1826 до Одеси.

Важливий поштовх культурним зв'язкам надала гуманістична спадщина нідерландських мислителів і письменників. В Україні головним центром її вивчення й поширення стала Києво-Могилянська академія. Тут у перекладі Є.Славинецького з'явилася праця Е. Роттердамського «Про пристойність дитячої поведінки» (1660-і рр.). Думки нідерландця цитувала риторика «Оратор Могилянський» (1635) Й. Кононовича-Горбацького, ними збагачували свої твори поети С. Симонід («Женці», 1614), Л. Баранович, С. Климовський, Г. Сковорода («Ікона Алківіадська»). Перед українським читачем відкрився духовний світ Н., відтворений і найбільшим нідерландським письменником 19 ст. Мультатулі. Першими перекладачами його творчості («Житє на висотах», «Любовні листи», «Авторитет», «Під чужим ярмом» та ін.) були І. Франко та його сучасники М. Черемшина, О. Маковей, П. Карманський. 1908 в Києві театр М. Садовського вперше презентував українською мовою одну з найкращих п'єс нідерландської драматургії — «Загибель «Надії» Г. Гейєрманса, поставлену в подальшому в Одесі і Харкові, українському драматичному театрі ім. І. Франка (Київ).

У Н. ознайомленню з Україною та її культурою сприяло музичне мистецтво. У 1820-х рр. нідерландський композитор Г. Прегер здійснив обробку знаменитої пісні «Їхав козак за Дунай», поширеної в Західній Європі.

Тріумфами в містах Н. супроводжувалися гастролі українського народного хору під керівництвом композитора О. Кошиця (1920). Спадкоємицею цих традицій 1951 виступила заснована у м. Утрехті музикознавцем і диригентом М. Антоновичем українська хорова капела, сформована виключно із співаків-нідерландців.

Перші уявлення про українську літературу нідерландці мали можливість скласти завдяки праці фламандського публіциста Г. Схамельговта «Україна і Росія — дві мови, два народи» (1920, 1930), де, зокрема, характеризувалася поезія Тараса Шевченка та подано перший у фламандській літературі переклад його «Заповіта». 1939 під час святкування шевченківського ювілею спеціальну студію про великого українського поета видав проф. Гентського університету Й. Десне. Посередницьку роль у зближенні двох культур виконує українська діаспора в Н. (нині нараховує понад 5 тис. осіб) через мережу своїх громадських організацій і художньо-просвітницьких колективів, а також громадськість Н., заходом якої видається журнал «Україна».

Літ.: Брик М. Вістки про Львів у голляндському журналі з ХVІІ ст. // Український історик, 1974, № 1–3; Шевчук В. «Я прагну бути корисним рутенам…» // Всесвіт, 1986, № 12; В. Січинський. Чужинці про Україну. — К., 1992; История Нидерландов. Пер. с нидерл. — Гаага, 1995; Нудьга Г.

Українська дума і пісня в світі. Кн. ІІ. — Львів, 1998; Гениш К. Нидерланды. — М., 2008; Хрящевська Л. Переселення менонітів у південні райони України // Краєзнавство, 2009, № 1–2.

М.М. Варварцев.