Україна в міжнародних відносинах/3/Консультативний висновок Міжнародного суду ООН

◀ Конституція Чехословацької республіки

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Консультативний висновок Міжнародного суду ООН

Континентальна блокада 1806–1814 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК МІЖНАРОДНОГО СУДУ ООН — висновок, який надає Міжнародний Суд ООН (МС ООН) в Гаазі відповідно до ст. 96 Статуту ООН з «будь-якого юридичного питання» на прохання ГА ООН, Ради Безпеки чи інших органів та спеціалізованих установ ООН. Питання, з яких орган чи установа ООН просить надати К. в., направляється до МС ООН. Державам, які мають право доступу до Суду, а також міжнародним організаціям, які, на думку МС ООН, можуть дати відомості з питання, що розглядається, пропонується передати свої письмові чи усні доповіді, які враховуються при підготовці К. в. Джерелами права, якими користується суд, є міжнародні конвенції та договори, норми міжнародного права та аналогії з іншими судовими рішеннями.

МС ООН може надати К.в. з будь-якого питання у сфері міжнародного права на запит будь-якого органу ООН, уповноваженого робити такий запит.

К. в. можуть запросити і ті міжнародні органи та організації, які отримали відповідний дозвіл від Генеральної Асамблеї ООН.

На відміну від рішення МС ООН, К.в. за своєю правовою сутністю означає лише відображення думки міжнародних суддів з того чи іншого юридичного питання зі сфери міжнародного права. К. в. у принципі є необов'язковим навіть для органу або організації, які запросили такий висновок, тобто думка суду має лише рекомендаційний характер.

За свою більш ніж 60-річну історію МС ООН розглянув понад сто міжнародних спорів. Серед розглянутих справ основна частина стосується територіальних спорів (наприклад, нідерландсько-бельгійський про територіальні анклави, індійсько-португальський щодо права проходу територією Індії, спір ФРН, Данії та Нідерландів про делімітацію континентального шельфу Північного моря). За час свого існування МС ООН розглянув і 15 справ з делімітації морських просторів. Серед них — справа «Делімітація морських просторів (Румунія проти України)» від 16 вересня 2004, одним з ключових елементів якої було: чи вважати острів Зміїний островом або скелею, що мало визначальний вплив на схему розмежування континентального шельфу в даному районі. 19 травня 2006 Україна подала контрмеморандум, після чого в грудні 2006 Румунія направила до МС ООН репліку на контрмеморандум. До липня 2007 Україна мала право на подання контррепліки на румунську репліку, після чого суд розпочав розгляд справи по суті. Процес тривав 2–19 вересня 2008. Вивчивши аргументи сторін та історію питання, а також можливі прецеденти, суд прийняв одноголосне рішення:

Лінія морського кордону, що розділяє континентальний шельф та виключні економічні зони Румунії та України в Чорному морі, починається з точки 1, що визнана сторонами в статті 1 Договору між Україною та Румунією про режим українсько-румунського державного кордону від 2003 року, проходить по дузі радіусом 12 морських миль, що відмежовує територіальне море навколо острова Зміїний, до точки 2 з координатами 45°03'18.5" північної широти та 30°12'21.5" східної довготи, де ця дуга перетинається з лінією, проведеною на рівних відстанях від континентального узбережжя Румунії та України. Від точки 2 лінія розмежування проходить по рівновіддаленій лінії через точки 3 (координати 44°46'38.7" північної широти та 30°58'37.3" східної довготи) та 4 (координати 44°44'13.4" північної широти та 31°10'27.7" східної широти) до точки 5 (координати 44°02'53.0" північної широти та 31°24'35.0" східної широти). Від точки 5 кордон проходить по рівновіддаленій від румунського та українського узбережжя лінії напрямком на південь, починаючи від геодезичного азимуту 185°23'54.5" і до точки, де він перетинається з економічною зоною Туреччини. Таке проходження лінії розмежування практично відтворює лінію, запропоновану радянською стороною на переговорах про розмежування з Румунією в 1987.

Літ.: Байматуров М.А. Международное публичное право. — К., 2004; Договір між Україною та Румунією про режим українсько-румунського державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань від 12 травня 2004 // Урядовий кур'єр, 1997, 9 червня; Філоненко С. Право — не політика: справа про розмежування морських просторів між Україною та Румунією в Чорному морі // Віче, 2008, № 23; Силіна Т., Василенко В. У дипломатії і міжнародному праві не можна оперувати категоріями «перемог» // Дзеркало тижня, 2009, № 4.

Т.Г. Рендюк.