Україна в міжнародних відносинах/2/Естонія

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Економічні договори УНР і Української Держави з Німеччиною та Австро-Угорщиною 1918

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Естонія

Естонці в Україні ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ЕСТОНІЯ, Естонська республіка (Eesti, Eesti Vabariїk) — держава на північному заході Східної Європи, на узбережжі Балтійського моря. Територія 45,1 тис. км2. Столиця — м. Таллінн. Адміністративно-територіальний поділ — 15 маакундів (повітів, які поділяються на волості) і 6 міст центрального підпорядкування. Населення 1,366 млн. осіб (2007): естонці — 65%, росіяни — 28,2%, українці — 2,5%, білоруси — 1,5%. Державна мова — естонська. Більшість населення — лютерани, є православні й представники інших конфесій.

Е. — парламентська республіка. Конституція діє від 1992. Глава держави — президент, який обирається на 5 років вищим законодавчим органом — Державними зборами (рийгикогу — однопалатний парламент) — прямим таємним голосуванням. До складу парламенту входить 101 депутат; строк повноважень депутатів — 4 роки. Вищий виконавчий орган — уряд, який очолює прем'єр-міністр. В Е. діє багатопартійна система.

Е. — член Організації Об'єднаних Націй від 1991, Європейського Союзу та НАТО — від 2004. Дипломатичні відносини України з Е. встановлено 4 січня 1992.

Українці в Естонії. Перший український студентський осередок постав 1898 у Юр'євському (нині Тартуський) університеті. Дещо раніше тут навчалися історики М. Закревський, М. Гулак, докторську дисертацію захистив освітянин І. Орлай; фізику викладав брат Лесі Українки М. Косач. На поч. 20 ст. в університеті існувало кілька українських студентських земляцтв, діяли їхній хор, драматичні гуртки і бібліотека. У цей період українці мали свою громаду також у м. Валк (нині м. Валга), де 1917 видавали газети «Український голос» та «Досвід». 1923 в Таллінні діяв Клуб громадян України.

1934 перепис населення зафіксував, що в Е. проживало 92 українці. Їхня чисельність значно зросла після Другої світової війни. За доби СРСР радянські власті заохочували переїзд до Естонської РСР громадян інших республік за державним направленням на роботу та військову службу. За даними перепису населення 1989, чисельність українців в Е. досягла 48,3 тис. осіб (3,1 % усього населення республіки). Половина їх мешкала в Таллінні, решта — в інших містах на півночі країни.

Після розпаду СРСР чимало українців повернулися на батьківщину, частина українців-офіцерів виїхала до Російської Федерації, уряд якої зобов'язався надати їм квартири. 1995 в Е. налічувалося близько 39,6 тис. осіб української національності.

Відплив із Е. осіб українського походження певною мірою пов'язаний із труднощами отримання громадянства. Е. запровадила закон про надання громадянства, на яке мали беззастережне право лише ті особи, які жили на її території до 16 червня 1940, їхні діти та онуки. Решта жителів неестонського походження могла отримати громадянство шляхом натуралізації, що передбачає проживання в країні не менше 5 років, складання іспиту з естонської мови та із закону про громадянство, а також наявність легального постійного прибутку. 1997 в Е. проживало понад 1 тис. громадян України. Ті, хто не має естонського громадянства, але постійно проживає на території Е., можуть брати участь у виборах органів місцевого самоврядування.

Від 1989 в Е. діє Українське земляцтво, яке допомагає українцям адаптуватися до змін, що відбулися в суспільстві, займається культурно-просвітницькою діяльністю. При земляцтві діють українська недільна школа, курси естонської мови, «Пласт», фольклорний ансамбль «Журба», вокальна група «Відлуння», дитячий фольклорний колектив «Струмочок». Естонський уряд надає Українському земляцтву певну фінансову й організаційну допомогу.

Літ.: Міхновський О. Товариство студентів-українців у Дорнатії. В кн.: Історичний огляд життя в студентських українських організаціях. — Львів, 1908; Винниченко І. І. Українці в державах колишнього СРСР: історико-географічний нарис. — Житомир, 1992; Івченко О. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. — К., 1997; Трощинський В. П., Шевченко А. А. Українці в світі. В кн.: Україна крізь віки. — К., 1999, т. 15; Baltic security prospects at the turn of the 21 century. — Helsinki, 1999; Гачев Г. Национальные образы мира. Соседи России: Польша, Литва, Эстония. — М., 2003; Зовнішня політика України в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин (1991–2003) / Відп. ред. С. В. Віднянський. — К., 2004.

М. С. Бур'ян.