Україна в міжнародних відносинах/2/Естонці в Україні

Україна в міжнародних відносинах.
Енциклопедичний словник-довідник.
Випуск 2

під ред. Миколи Варварцева

Естонці в Україні
Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ЕСТОНЦІ В УКРАЇНІ — представники народу (самоназва — еестласед), що належить до західно- та східно-балтійського типів атланто-балтійської раси і є основним населенням Естонії.

Перші поселення Е. засновані упродовж 1861–1879 на території Кримського півострова представниками релігійно-сектантського руху на чолі з ярвамаським селянином Ю. Лейнбергом (так званий «пророк Малтсвет»). Переважну більшість переселенців складали безземельні селяни. Для них у сорока селах Євпаторійського, Перекопського, Сімферопольського та Феодосійського повітів було виділено місцевою російською адміністрацією 36 тис. десятин землі. Вже у перші місяці облаштування Е. в одному з цих сіл — Замруку (нині Берегове Бахчисарайського р–ну) було збудовано і відкрито молитовний дім, а також естонську школу, до якої запрошено вчителя з Естонії.

За переписом населення Російської імперії 1897, на українських теренах проживало 2227 Е., а найбільша кількість їх зосереджувалася у Перекопському повіті Таврійської губернії (відповідно 832 осіб). Близько 1887 Е. мешкало у селах. Наприкінці XIX — початку XX ст. частина естонського населення виїздила на заробітки у Сімферополь, Севастополь, Феодосію, Ялту тощо.

У часи Першої світової війни та громадянської війни в Україні 1917–1921 частка естонського населення зросла внаслідок міграційних процесів, що відбувалися у середовищі військового і робітничого люду. Так, станом на 1921 в Криму проживало вже 2367 Е.

1920 при ЦК КП(б)У створено Естонську секцію (відділ) агітації й пропаганди. З аналогічною метою були створені секція і комітет, відповідно в Одесі і Харкові. Також у 20-х рр. в маєтку Олексіївці, що на Харківщині, функціонувало естонське «комуністичне господарство», а в Ічкінському районі Криму — артіль «Зоря комунізму». Діяло 5 естонських початкових шкіл. Видавався естонською мовою тижневик «Новий лад».

Упродовж 30-х рр. на території Криму функціонувало 3 естонські сільради (2 — у Сімферопольському районі, 1 — у Джанкойському). У цей період Е. в Україні, як і представники інших національних спільнот, потерпали від сфабрикованих владними органами звинувачень у «контрреволюційних змовах». Такі «змови» були «розкриті» в усіх кримських селах — місцях їхнього компактного проживання. Станом на 1939 в Криму було зареєстровано 1900 мешканців естонського походження.

В період між переписами населення 1959 і 1989 кількість осіб естонського походження в Україні майже не змінилася (4184 і 4202). Зміни відбулися у приналежності до суспільних верств — від сільського населення до переважно міського (82,2% за показниками перепису 1989). Також їхнє розселення стало дисперсним. Єдиним місцем компактного проживання залишилося селище Краснодарка Красногвардійського району Кримської області (тепер Автономна Республіка Крим).

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 в Україні проживало 2868 особи естонського походження.

Літ.: Усов С. А. Историко-экономические очерки Крыма. — Симферополь, 1925; Вильде Э. Пророк Малтсвет. — Таллин., 1962; Наулко В. Естонське населення в Україні // Народна творчість та етнографія, 1970, № 5; Наулко В. Хто і відколи живе в Україні. — К., 1998; Національний склад населення України та його мовні ознаки. За даними Всеукраїнського перепису населення України 2001 року. — К., 2003; Міжнаціональні відносин

В. В. Піскіжова.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.