Україна в міжнародних відносинах/2/Іноземна допомога голодуючим в Україні 1922–1923

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Індонезія

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Іноземна допомога голодуючим в Україні 1922–1923

Іноземна колегія ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ІНОЗЕМНА ДОПОМОГА ГОЛОДУЮЧИМ В УКРАЇНІ 1922—1923 — система заходів, запроваджених зарубіжними організаціями у зв'язку з голодом, який став наслідком повоєнної розрухи та неврожаїв у найбільших зернових регіонах РСФРР і УСРР. В Україні у катастрофічному стані перебували Катеринославщина, Донеччина, Запоріжжя, Одеса, Миколаївщина та Харківщина. Проте до початку 1922 ситуація, що склалась тут, центральною радянською владою кваліфікувалася як недорід, з яким власними силами можуть справитись місцеві губернії та повіти. Головна увага створеної 17 серпня 1921 Центральної української комісії допомоги голодуючим спрямувалася на допомогу голодуючим Поволжя і лише на початку 1922 її діяльність поширилась й на територію самої України.

До серпня 1921 В. Ленін відкидав потребу допомоги з боку іноземних організацій. Але згодом в боротьбу із голодом включився й міжнародний пролетаріат («Тимчасовий закордонний комітет допомоги Росії», пізніше перейменований у «Міжнародний комітет робітничої допомоги»). Фінансові можливості останнього були обмежені, й 20 серпня 1921 радянський уряд запросив працівників Американської адміністрації допомоги (АРА — American Relief Administration). В Україні представники АРА (українське відділення очолював професор Гатчинсон) з'явилися лише в травні 1922, коли ситуація набула страхітливих ознак — 3,8 млн. голодуючих у степових губерніях, в цілому по республіці — до 5,6 млн.

Ініціатива участі іноземних непролетарських організацій у допомозі голодуючим УСРР надходила власне від самих організацій. У жовтні 1921 уряд української республіки уклав угоду про допомогу з Міжнародним менонітським комітетом, у грудні аналогічні угоди підписано з місією Ф. Нансена, а у січні 1922 — з АРА. На перешкоді надання своєчасної допомоги степовим губерніям України стояло намагання центральної радянської влади зосередити апарат роздачі продовольства у районах РСФРР. Голова української місії на берлінському міжнародному з'їзді комітетів і комісій допомоги голодуючим 1 липня 1922 повідомляв Центральну українську комісію допомоги голодуючим, Наркомат соціального забезпечення та ЦК КП(б)У, що члени російської делегації блокували інформацію про голод в Україні. Активна робота іноземних організацій в Україні розгорнулась, починаючи з травня 1922.

Допомога із Заходу надходила у вигляді продовольчих пакунків, організації харчування в спеціальних їдальнях та постачання ліків до медичних установ. З осені 1922 основну увагу допомогових організацій було звернуто на надання технічної допомоги неврожайним губерніям.

З березня 1922 до серпня 1923 в Україні діяли представництва АРА, місії Ф. Нансена, «Джойнта» (американський єврейський об'єднаний комітет), Шведського Червоного Хреста, Сербсько-Слов'янсько-Хорватського комітету, Німецького Червоного Хреста та ін. Допомога голодуючим УСРР надходила й від української діаспори з Канади й Австралії.

За весь час допомоги голодуючим України було передано пайків: американськими менонітами — 7,2 млн., місією Ф. Нансена — 12,2 млн., АРА — 180,9 млн., Шведським Червоним Хрестом — 510 тис., Міжнародним комітетом робітничої допомоги — 383 тис. «Джойнт», спрямовуючи свою діяльність головним чином на відновлення сільського господарства Півдня України, виділяв значні кошти для закупівлі інвентарю та худоби. У місцевостях, що найбільше постраждали від голоду, створювались агрокомуни. Виробнича допомога, що надійшла від іноземних організацій в Україну, включала сільськогосподарську техніку — понад 1 тис. тракторів, жниварок, віялок, плугів, а також 250 тис. кіс, близько 2 тис. коней і корів, насіння (15 вагонів).

У цілому міжнародні благодійницькі організації відіграли помітну роль у процесі відбудови сільського господарства та боротьби з наслідками голоду.

Літ.: Мовчан О. М. Іноземна допомога голодуючим України в 1921–1923 рр. // УІЖ, 1989, № 10; Кульчицький С. В., Мовчан О. М. Невідомі сторінки голоду 1921–1923 рр. в Україні. — К., 1993; Голод 1921–1923 років в Україні: Зб. док. і матеріалів / Упоряд. О. М. Мовчан, А. П. Огінська, Л. В. Яковлєва. — К., 1993; Голод 1921–1923 рр. і українська преса в Канаді / Упоряд. Р. Сербин. — Торонто, 1995; Котляр Ю. В., Мірановіч І. С. Голодомори 1921–1923 рр. та 1932–1933 рр. на Півдні України: етнічний та міжнародний аспекти. — Київ; Миколаїв, 2008, кн. 2.

І. С. Стрикун.