Україна в міжнародних відносинах/2/Індія

◀ Ізраїль

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Індія

Індонезія ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ІНДІЯ, Республіка Індія (Bhãrat, Republic of India) — держава в Південно-Східній Азії на півострові Індостан. Територія 3 287 263 км². Населення — 1 млрд. 131 млн. (2007). Столиця — м. Делі. За формою державного устрою — федерація, складається з 22 штатів та 9 союзних територій. Глава держави — президент, який реалізує виконавчу владу. Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент у складі Народної палати та Ради штатів.

І. — одна з найдавніших держав світу. Великі державні утворення існували на її півночі ще в 1 тис. до н.е. На межі н.е. виділялися держави, розташовані на півдні Індостану, — Магатха, Шріваджайя. В 4 ст. до н.е. в І. формується буддизм як альтернатива кастовій релігії — індуїзму. У 8 ст. н.е. на північ І. просуваються мусульмани, які створюють Делійський султанат. В 9–14 ст. територія І. була поділена майже на сотню дрібних та відносно великих держав. Кастова система та релігійна різноманітність країни посилювали її децентралізацію. Після відкриття в 1498 португальським мандрівником Васко да Гамою морського шляху до І. розпочалася її західна колонізація. В середині 19 ст. І. стала колонією Великої Британії. Під час Першої і Другої світових війн була на боці англійців. В першій половині 20 ст. боротьбу за незалежність країни очолив Індійський національний конгрес. Його лідер Махатма Ганді став ідеологом руху ненасильницького опору колонізаторам. 15 серпня 1947 Британська І. за релігійною ознакою була поділена на дві держави — переважно індуїстську І. та мусульманський Пакистан. Відтоді протистояння між ними дестабілізує ситуацію в Південній Азії. Від 1948 І. та Пакистан ведуть боротьбу за контроль над штатом Джамму і Кашмір. 1950 І. офіційно стала республікою та вийшла з Британської співдружності націй. Впродовж 1947–1997 політичний курс країни визначав (з перервою у 1977–1980, коли влада належала індуїстській партії «Бхаратія джаната») Індійський національний конгрес. Починаючи з 1997 ці дві партії частіше змінюються при владі. Від 1998 І. є державою, яка володіє ядерною зброєю. У 21 ст. вона стала світовим лідером програмних комп'ютерних технологій.

На руських землях історична інформація про І. з'явилася після подорожі Афанасія Нікітіна (15 ст.), який опублікував свої враження у творі «Ходіння за три моря». Суттєве значення для рецепції індійської культурної традиції в Україні мала діяльність вихідця з дворян Чернігівської губернії, військовика Якова Попова (1844–1918). Перебуваючи в Індії, він ознайомився з філософським вченням Свамі Вівекананди і в 1906-1914 опублікував свої переклади «Карма йоги», «Бхагата йога», «Джаяна йога». Помітний внесок у популяризацію індійської культури зробили Іван Франко та Леся Українка. У 19 ст. відомими індологами були вихідці з України І. Срезневський, М. Лукін, О. Баранников, Д. Овсянников-Куліковський, П. Ріттер.

Вагомий внесок у створення системи епідеміологічного захисту в І. зробив Володимир Хавкін (1866–1930) — випускник Новоросійського (Одеського) університету і співробітник Інституту Л. Пастера в Парижі. Його зусиллями в Бомбеї було відкрито лабораторію з боротьби з холерою. В 1925 вона була перетворена в Інститут ім. В. Хавкіна. 1897 в І. виїздив професор Київського університету св. Володимира, майбутній президент Академії наук УРСР Данило Заболотний. Його внесок у боротьбу з чумою в І. був високо оцінений М. Ганді.

Впродовж 1960–1970-х вчені з України активно займалися проблемами розвитку нафтогазового сектору І. У ці ж роки українські інженери, виконуючи радянські контракти, брали участь у побудові металургійних комбінатів у Бокаро та Бхілаї. Спільні наукові дослідження з індійськими колегами проводили фахівці з Інституту електрозварювання ім. Є. Патона АН України. У 1980-х рр. ректор Одеського технологічного інституту В. Мартиновський очолював групу експертів ЮНЕСКО, які сприяли розвитку мережі вищих навчальних закладів в І. Від 19 ст. зв'язки з І. охоплюють сферу мистецтва. Одним з перших в Україні цикл картин про І. створив харківський художник М. Каразін (1842-1908). У 1992 український художник М.Пшінка ілюстрував видання книги «Міфи давньої Індії».

Міждержавні індійсько-українські взаємини розпочалися 26 грудня 1991, коли І. визнала незалежність України. 17 січня 1992 країни встановили дипломатичні відносини. У березні 1992 було підписано Договір про дружбу і співробітництво між Україною та І. 1998 інтенсивний розвиток українськоіндійського співробітництва було перервано з двох причин: І. була невдоволена продажем українських танків до Пакистану, а також тим, що Україна фактично підтримала санкції проти неї у зв'язку з індійськими ядерними випробуваннями. Та вже 2000 було створено Українсько-індійську ділову раду. У 2002 харківське підприємство «Турбоатом» виграло тендер на постачання турбін для індійських атомних станцій. 2003 «Індустріальний союз Донбасу» брав участь у модернізації металургійного комбінату у м. Бокаро. Починаючи з 2004 розвивається українсько-індійське науковотехнічне та військово-технічне співробітництво. І. стала найбільшим торговельним партнером України серед країн Південної Азії.

Літ.: Украинская ССР в связях Советского Союза с развивающимися странами (60-80-е гг.). — К., 1990; Лукаш О., Рубель К. Українсько-індійські культурні контакти // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. — К., 1994, вип. 2; Рубель К. В. Співробітництво України та Республіки Індія в сфері освіти, науки та культури (1980- початок 90-х рр.). — К., 1996; Индия: страна и регионы. — М., 2000; Ігнатьєв П. Індія в регіональній політиці. — К., 2004.

А. Ю. Мартинов.