Україна в міжнародних відносинах/2/Єдиний економічний простір

◀ Єговісти

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Єдиний економічний простір

Єзуїти ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ЄДИНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР. Формується на основі угоди від 19 вересня 2003, яку підписали в Астані Президент Білорусі О. Лукашенко, Президент Казахстану Н. Назарбаєв, Президент Російської Федерації В. Путін і Президент України Л. Кучма. Положення угоди формулювали мету створення спільного ринку товарів, послуг, капіталів і робочої сили країн-учасниць. Із самого початку проект участі України в ЄЕП став об'єктом політико-ідеологічної конфронтації. У березні 2004 Кабінет Міністрів України подав на розгляд Верховної Ради проект закону про ратифікацію угоди про створення Єдиного економічного простору. Під час дискусій з'ясувалось: як компромісний варіант пропонувалася ратифікація зазначеної угоди із застереженням щодо вищої межі інтеграції для України — у вигляді зони вільної торгівлі. Позиція прихильників ЄЕП аргументувалася тим, що відмова України від реалізації концепції єдиного економічного простору за російським сценарієм, тобто створення євразійського інтеграційного утворення, може загальмувати поступальний розвиток економіки України внаслідок втрати конкурентних позицій на російському ринку як найбільшому в Співдружності. Уважалося що єдиний економічний простір потрібен для того, аби зростаючі економіки країн його членів мали надійні ринки збуту.

28 квітня 2004 парламенти Білорусі, Росії, Казахстану та України синхронно ратифікували угоду про створення ЄЕП. В Україні цей проект опинився в епіцентрі дебатів головних кандидатів на посаду Президента. Прихильники В. А. Ющенка вважали, що вступ до ЄЕП відкине структуру української економіки на десятиліття назад до розподілу праці радянських часів. На той час альтернативний варіант європейської інтеграції України наштовхнувся на факт неготовності ЄС залучити Україну до спільного економічного простору. Україна опинилася перед складним внутрішньополітичним вибором між бажаним — спільним економічним простором із ЄС та дійсним — єдиним економічним простором із Росією, Білоруссю, Казахстаном.

Упродовж 2005 тривала експертна робота з розробки головних угод, що мали забезпечити функціонування ЄЕП. З початкових 60 угод Україна взяла участь в обговоренні 29 першочергових документів. Обговорювалася проблема «пакетних рішень», наприклад, умовою створення зони вільної торгівлі пропонувалося визнати формування єдиного наднаціонального координуючого органу з обов'язковістю виконання його рішень. Однак це питання станом на кінець 2005 завело переговори у глухий кут. Унаслідок цього Росія віддала пріоритет проекту створення спільного ринку в рамках Євразес.

Літ.: Моисеев Е. Г. Правовой статус Содружества независимых государств. — М., 1995; Зовнішня політика України в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин. — К., 2004.

А. Ю. Мартинов.