Україна в міжнародних відносинах/2/Єгипет

◀ Єврорегіони

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Єгипет

Єговісти ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ЄГИПЕТ (Арабська республіка Єгипет, Jumhuriyah Misr-al-Arabiya) — держава, розташована на північному сході Африки і Синайському півострові Азії. Територія — 1001, 4 тис. км². Населення — 79 млн. (2008). Столиця — м. Каїр. Офіційна мова — арабська. Більшість населення сповідує іслам (суніти). Глава держави і уряду — президент. Законодавча влада належить Народним зборам.

У 4 тис. до н.е. на території Є. виникли два царства — Нижній Є. на Півночі (у дельті Нілу) та Верхній Є. на Півдні (у долині Нілу). 3000 до н.е. цар Юга Менес (Мена) об'єднав їх з центром у Мемфісі, заснувавши першу династію єгипетських фараонів. В історії країни період 3000–2800 до н.е. називають «раннім царством». Наступний період — «давнього царства» датується 2800–2250 до н.е. У ці часи формується законодавство, зароджується писемність, будуються піраміди (Снофру, Хеопса, Хефрена, Мікеріна) та ін. У 23–22 ст. до н.е. Є. розпадається на дрібні держави та номи, проте вже близько 2050 до н.е. Ментухотеп І об'єднує єгипетські землі з центром у Фівах. Протягом 2050–1700 до н.е. триває період «середнього царства», характерний масштабною розбудовою іригаційних систем в країні. 1700 до н.е. більшу частину Є. захоплюють племена гіксосів, царі яких стають фараонами ХV–XVII династій. 1580–1070 до н.е. — період «нового царства», ознаменований розквітом культури й мистецтва, а також воєнної могутності. Від 1070 до н.е. Є. правлять лівійські, ефіопські, саїтські та персидські династії. Після завоювання країни (332–331 до н.е.) Александром Македонським починається «греко-римський» період її розвитку. Засноване ним місто Александрія стає культурним центром усього античного світу, а владу в країні перебирає династія Птолемеїв. 31 до н.е. Є. стає провінцією Римської імперії, після розпаду якої 395 входить до складу Візантії. 641 єгипетські землі завойовують араби. Від 1517 Є. входить до складу Османської імперії. У 1798–1800 його окупували війська Наполеона Бонапарта. Важливою подією стала побудова в 1859-1869 Суецького каналу, акції якого поступово скупила Велика Британія, що дало можливість останній установити повний контроль над Є. З 1914 країна офіційно перетворюється на британський протекторат. Від 1922 вона виступає як незалежна монархія. 1952 відбувся державний переворот і наступного року Є. проголошено республікою. 1967 він зазнав поразки у «шестиденній війні» з Ізраїлем, який окупував Синайський півострів. 1979 Є. уклав мирну угоду з Ізраїлем та повернув Синайський півострів, що стало приводом до виключення країни з Ліги арабських держав (1987 членство у Лізі поновлено). 1991 Є. приєднався до антиіракської коаліції і брав участь у війні в Перській затоці на боці США.

Незважаючи на географічну віддаленість Є. від України, історія обох народів неодноразово перетиналася. До нашого часу дійшли відомості, що серед місцевих правителів-мамлюків Є. у 16–17 ст. були вихідці з України. У першій половині 18 ст. Є. та іншими країнами Близького Сходу кілька років подорожував видатний український мандрівник та письменник Василь Григорович-Барський. Зібрані ним матеріали з історії культури та економіки цих країн, вміщені в авторському ілюстрованому щоденнику, сприяли закладенню основ вітчизняного сходознавства. Від 19 ст. Є. активно вивчають представники наукових закладів України. Дослідження єгипетської культури, здійснені Агатангелом Кримським, дали значний поштовх розвитку української орієнталістики.

У 1840-х рр. в Є. у складі російських епідеміологічних експедицій працювали українські лікарі О. Уманець, М. Врачко, М. Черніков, А. Рафалович. На запрошення правителя Є. паші Мухаммеда-Алі інженер Є. Ковалевський 1847–48 здійснював роботи з пошуку родовищ золота в районі річки Тумат. У 1880-х в Є. оселився український фармацевт Йосип Білинський, який відкрив у Каїрі одну з найкращих в країні аптек з дослідними лабораторіями та складами готових ліків. Надалі він став придворним аптекарем у єгипетського намісника султана Османської імперії, 1904 був відзначений званням бея (полковника). Навколо Й. Білинського утворилася українська громада, яка опікувалася справами приїжджих земляків. На початку 20 ст. тут працювали Л. Українка, яка створила цикл віршів «Єгипетська весна», Д. Яворницький, Б. Грінченко, А. Дідур, С. Крушельницька та ін.

На початку 1920-х частина українців із решток армії російського генерала Денікіна отаборилася в Є. поблизу Каїра (табір Тель-ель-Кібір), а згодом на околицях Александрії (табір Садібішр), де заснували свою громаду. По ліквідації табору більшість з них виїхала до Європи, деякі вступили до французького Іноземного легіону. У 1920-21 в єгипетському Порт-Саїді діяла українська студентська група — близько тридцяти осіб.

Протягом 1950-х–1980-х рр. інженери і робітники з Української РСР брали активну участь у розбудові єгипетської економіки — зведенні Асуанського гідротехнічного комплексу, Гелуанського металургійного та коксохімічного комбінатів. Водночас тисячі єгипетських студентів набували освіту у вищих навчальних закладах Києва, Харкова та інших міст.

У грудні 1991 Є. офіційно визнав державну незалежність України. Дипломатичні представництва обох країн відкрилися 1993. Засади українсько–єгипетської співпраці визначають укладені 1992 у Каїрі Спільне комюніке про встановлення дипломатичних відносин та Угода про основи взаємовідносин і співробітництво. Регулярно відбуваються засідання міжурядової українсько–єгипетської комісії з питань економічної та науковотехнічної співпраці. Сформовано договірну базу у галузі юридичної допомоги громадянам, розвиваються торговельні відносини. Головними позиціями українського експорту до Є. є чорні метали та напівфабрикати з них, легована сталь, сільськогосподарська продукція (передусім зернові культури), обладнання для важкої та машинобудівної промисловості, автотракторна техніка. Від 2003 Харківське державне авіаційне виробниче підприємство постачає для Є. літаки. Є. експортує до України рис, цитрусові, тканини, кераміку тощо. Сталого характеру набула співпраця в галузі туризму. У вересні 2004 започатковано прямі авіарейси Київ–Каїр– Київ. Розширенню культурних зв'язків сприяють гастролі художніх колективів: в Є. виступали Національний академічний ансамбль українського танцю імені Павла Вірського, народні ансамблі «Калина», «Веселад», «Джерельце», театри «Молодий», «Брама». З нагоди відкриття нової Александрійської бібліотеки уряд України передав у дарунок закладу праці А. Кримського та інших українських сходознавців. Початок розвитку взаємин у галузі науки і високих технологій поклав контракт 2001 на виготовлення Україною першого єгипетського супутника для дистанційного зондування Землі.

Літ.: Божок Г. Українці в Єгипті. — Регенсбург, 1946; Авдієв В. Історія Стародавнього Сходу. — К., 1956; Луцкий В. Новая история Африки. — М., 1968; Горак Р. Загадковий Йосип Білинський // Культура і життя, 1989, 29 жовтня; Перепелкин Ю. История Древнего Египта. — СПб., 2000; Зеленев Е. Государственное управление, судебная система и армия в Египте и Сирии (ХVІ — нач. XX вв.). — СПб., 2003.

В. В. Піскіжова.