Україна в міжнародних відносинах/2/Європейська хартія місцевого самоврядування 1985

◀ Європейська соціальна хартія 1969

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Європейська хартія місцевого самоврядування 1985

Європейська хартія регіональних мов або мов меншин 1992 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ 1985. Прийнята 15 жовтня 1985. Набула чинності 1 вересня 1988. Україна ратифікувала хартію 15 липня 1997. Хартія визначає основні принципи та механізми дії самоврядних органів влади в країнах-членах Ради Європи. Децентралізація влади, застосування принципу субсідіарності — вирішення конкретних проблем на найближчому до повсякденних потреб людей щаблі влади — є головною ідеєю хартії.

Україна як член Ради Європи зобов'язана впроваджувати у національне законодавство демократичні принципи місцевого самоврядування. Конституція України 1996 сформулювала основні правові принципи функціонування цього механізму організації влади. Протягом 1997–1999 були прийняті закон про місцеві державні адміністрації, закон про статус столиці України м. Києва, конституція Автономної республіки Крим. 28 травня 1998 конгрес місцевих та регіональних влад Ради Європи ухвалив «Рекомендації з місцевої та регіональної демократії в Україні».

Процес гармонізації національного законодавства з положеннями названої хартії триває. Він стикається з низкою внутрішньополітичних проблем, пов'язаних з боротьбою за владу між різними регіональними елітами в Україні. На початку XXІ ст. не було визначено джерел фінансування українського місцевого самоуправління. В середовищі української політичної еліти відбувалися дискусії щодо доцільності впровадження принципу переходу від унітарного до федеративного державного устрою. Прихильники ідеї федералізму вважають її способом реальної передачі владних повноважень на місця. Опоненти цієї ідеї закликають зважати на незавершеність процесу консолідації української політичної нації та наполягають на збереженні унітарного принципу побудови державних механізмів. Стратегічно Україна залишається у стані невизначеності щодо реалізації у повсякденній практиці положень європейської хартії.

Літ.: Конституція України. — К., 1996; Мармазов В. Є., Піляєв І. С. Україна в політико-правовому полі Ради Європи: досвід і проблеми. — К., 1999.

А. Ю. Мартинов.