Україна в міжнародних відносинах/2/Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950

Україна в міжнародних відносинах.
Енциклопедичний словник-довідник.
Випуск 2

під ред. Миколи Варварцева

Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950
Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВНИХ СВОБОД 1950. Вироблена державами-членами Ради Європи. Підписана ними 4 листопада 1950 у Страсбурзі. Конвенція встановила порядок судового захисту визнаних міжнародним правом загальних стандартів громадянських, політичних, економічних, соціальних, культурних прав і свобод людини.

Україна, ставши 9 листопада 1995 членом Ради Європи, взяла на себе зобов'язання дотримуватись положень конвенції. 23 квітня 1998 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про уповноваженого у справах дотримання конвенції 1950 р. «Про захист прав і основних свобод людини». У листопаді 1998 Європейський суд з прав людини та Європейська комісія з прав людини були об'єднані у новий — постійно діючий Європейський суд, членом якого став представник України Володимир Буткевич. Він бере участь у засіданнях вищої палати суду при розгляді справ за позовами українських громадян. Звернутись до Європейського суду можна лише тоді, коли вичерпані всі засоби національного правового захисту людських прав. Скарги подаються мовою оригіналу із додаванням рішень всіх судових інстанцій. Станом на 1 січня 2010 на розгляді Європейського суду перебуває найбільша кількість справ, поданих громадянами Росії, України, Туреччини та Румунії. У лютому 2010 започатковано процес реформування суду з метою спрощення процедури його роботи та більш ефективного захисту прав і свобод людини. Адреса для звернень: European Court of Human Rights, Council of Europe, F 67075, Strasbourg Cedex France.

Літ.: Энтин М. Л. Международные гарантии прав человека. Практика Совета Европы. — М., 1992. Марк Дженіс, Ричард Кей, Ентоні Бредлі. Європейське право у галузі прав людини. Джерела і практика застосування. — К., 1997.

А. Ю. Мартинов.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.