Україна в міжнародних відносинах/1/Вільшанська угода 1617

◀ Віленське перемир'я 1656

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1 під ред. Миколи Варварцева Вільшанська угода 1617 (О. А. Іваненко)

Вірменія, Республіка Вірменія ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2009

Вільшанська угода 1617 – угода, укладена 28 жовтня між українським козацтвом та польським урядом в урочищі Суха Вільшанка поблизу м. Таращі на Київщині. Зацікавленість польської сторони в досягненні домовленостей була спричинена зростанням чисельності та військового впливу козацтва, здатного своїми морськими походами спровокувати загострення відносин між Туреччиною, Кримським ханством та Польщею. За королівським універсалом для переговорів з козаками була створена спеціальна комісія на чолі з воєводою руським і старостою чигиринським Я. Даниловичем, князями Я. Острозьким та Ю. Збаразьким. Їй підпорядковувалося кілька полків. Після укладення коронним гетьманом С. Жолкевським мирної угоди з турками та повернення гетьманської влади П. Сагайдачному було узгоджено текст В.у. Вона передбачала обрання козаками кошового отамана та затвердження його кандидатури польським урядом. Ліміт чисельності козацького реєстру не визначався (хоча польська сторона наполягала на його обмеженні 1 тис. чол.) та з нього мали бути виключені міщани, збіглі селяни, що пристали до лав козацтва протягом останніх років. Козакам заборонялося виходити за межі відведених їм земель та нападати на турецькі й татарські території.

Літ.: Pisma St. Żołkiewskiego. – Lwów, 1861; Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1995, т.7.

О.А. Іваненко.