пахтіти

пахтіти

Пахті́ти, хчу́, ти́ш, гл. Пахнуть. А мишенятко під вербою почуло, що м'ясце пахтить. Гліб.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924