Украдений син/Примітки
| ◀ 11 | Украдений син Примітки |
|
1) Балка — яруга, вирита дощевими водами; бувають балки і на нашому Поділлі.
2) столичники — вибирані на Січі козацькі висланці, що їздили до Петербургу в козацьких справах щороку, або коли зайшла потреба.
3) чиновник, московський урядовець, службовець (чин = служба, уряд).
4) Пітєр — московська скорочена назва Петербургу.
5) гарем, арабське слово — жіночі кімнати в магометан, куди сторонні не мали права заходити.
6) ганджар, турецьке слово — двосічний штилет із довгим держаком, на кінці закривлений.
7) Григорій Патьомкін, коханець цариці Катерини II.; кажуть, що він був підстаршиною в московському війську, але цариці так сподобався, що вона його зробила князем, опісля фельдмаршалом (польовим маршалом) московського війська; якийсь час Катерина в усьому його слухала та його одного боялася. Коли Катерина переїздила Україну байдаком по Дніпрі, то Патьомкін, щоб їй показати, як Україна піднеслася культурно під його управою, казав понаставляти над Дніпровими берегами мальовані декорації сіл, на яких були понамальовувані прегарні села. З того пішла опісля у світ приповідка — „Патьомкінські села”. Патьомкін був великим ворогом України й козацтва, особливо — запорозького. За його намовою Катерина дала наказ генералові Текелі, щоб зайняв та зруйнував Запорозьку Січ „без проливу крови”, як стояло в наказі. При руйнуванні Січі Патьомкін чимало поживився зрабованим добром запорозького війська.
Русска мова — московська мова.
8) Грицько Нечоса — назва Патьомкіна. В тому часі між московськими панами завелася була мода вступати до січового товариства, а кожний січовий товариш мусів належати до одного із 38 куренів, який собі сам вибирав. Григорій Патьомкін, тоді вже генерал і князь, вибрав собі „кущівський курінь” і листом із 15. квітня 1772 р. прохав кошового Петра Кальнишевського, щоб його до того куреня вписав, звав у листі кошового „батьком”, обіцював берегти запорозьких прав і вірно служити січовому товариству. Запорожці приняли Патьомкіна до себе й багато собі з цього обіцювали. На Січі прозвали Патьомкіна (там кожний мусів дістати якесь прізвище) „Грицьком Нечосою” тому, що носив велику перуку на голові й не потребував чесатися.
9) Глухів — місто в Чернигівщині, колишня (остання) столиця Гетьманщини; після скасування Гетьманщини там сиділа „Малоросійська Колеґія”, що правила Гетьманською Україною замість гетьмана.
10) кобеняк — назверхній довгий суконний одяг із відкидним каптуром на голову.
11) св. Покрова — покровителька Запорозької Січі; в Січі була церква св. Покрови.
12) Паланка — частина запорозьких земель, що їх кошовий поділив між запорожців. Їх було вісім. Тут, крім запорожців, могли переселюватись утікачі з Гетьманщини, де їм важко ставало жити. На це діставали від кошового грамоту і звалися підсусідками. Ті землі були призначені для тих запорожців, що загадали женитися й зажити родинним життям, „зимонниками”. Діставши грамоту й наділ від кошового, вони звалися посполитими. Посполиті не переривали звязку зі своїм січовим куренем, все мали право називатися товаришами якогось куреня, підлягали курінному судівництву. Над паланкою та її мешканцями виконував владу паланчин полковник, наставлений кошовим і сотниками, теж кошем настановленими. Кожна паланка мала свого суддю, писаря й шафаря (скарбника). І посполиті й підсусідки платили за вживання запорозької землі десятинний податок. Та вони не належали до фронтового запорозького війська. В мирному часі вони перевозили пошту, служили при переправах і постачанні харчевих припасів для запорозького війська. В часі війни робили побічну військову службу, їздили з підводами, копали шанці й виконували різні земні роботи (їх звали „могильниками”). Лише посполиті могли в часі війни переходити до фронтових бойових запорозьких частин. Коли ж була потреба, то командування могло й посполитих і підсусідків приділити до фронтової служби.
13) ретраншамент, французьке слово — шанець, рів для захисту від ворожого нападу, укріплене місце.
14) собор — катедральна церква.
15) проспект, латинське слово — рівна, широка й довга вулиця, звідкіля все широко й далеко видко.
16) „світліший” — так казав себе називати Патьомкін, коли став фельдмаршалом (по нашому — найясніший).
17) паж, французьке слово — в середньовіччі джура, що вчився на лицаря, згодом — придвірний прислужник.
18) Хахландія — глумлива московська назва України (хахол — насмішлива назва українця, назва від чуба — по-московськи: хахол, — що його носили українські козаки).
19) мізерія, латинське слово — невеличке, нікчемне майно.
20) керея — довгий суконний зверхній одяг, а то й довга свита з каптуром на голову.21) казна — державний скарб, державна каса.
22) Новою Сербією звали з кінцем 18-го ст. великі простори Херсонщини й Катеринославщини, цебто запорозькі землі, на яких московський уряд насадив виходців із Сербії; всі вони згодом по-українщилися.
23) Патьомкін написав був до кошового Петра Кальчевського, щоб йому подарував доброго козацького коня, „щоб собі міг по-козацьки погуляти по степу”. Розуміється, кошовий йому цього не відмовив і післав йому найкращого…
24) емісар, латинське слово — агент, що його посилає якийсь уряд чи партія з таємними дорученнями.
Примітки 1, 2, 7, 8, 12, 13, 16 і 23 — самого автора.