узаміт

узаміт

Узамі́т, нар. Сплошь, безъ исключенія. Ренським всіх взаміт частує. Мкр. Н. 31. См. Замет.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924