Третя Уставна грамота БНР
| Третя Уставна грамота БНР , перекладено з білоруської мови користувачами Вікіджерел 1918 |
|
Рік тому народи Білорусі разом з народами Росії скинули ярмо російського царизму, який найтяжче притиснув був Білорусь; не питаючися народу, він вкинув наш край у пожежу війни, яка дочиста зруйнувала міста і села білоруські.
Тепер ми, Рада Білоруської Народної Республіки, скидаємо з рідного краю останнє ярмо державної залежності, яке ґвалтом накинули російські царі на наш вільний і незалежний край.
Від цього часу Білоруська Народна Республіка проголошується Незалежною і Вільною Державою. Самі народи Білорусі, в особі свого Установчого Сойму, постановлять про майбутні державні зв'язки Білорусі.
На підставі цього тратять силу усі старі державні зв'язки, які дали можливість чужому урядові підписати й за Білорусь трактат у Бересті, що забиває на смерть білоруський народ, ділячи землю його на частки.
На підставі цього уряд Білоруської Народної Республіки має увійти в зносини з зацікавленими сторонами, пропонуючи їм переглянути ту частину Берестейського трактату, яка стосується Білорусі, й підписати мирову умову з усіма державами, що воювали.
Білоруська Народна Республіка повинна обняти всі землі, де живе і має чисельну перевагу білоруський народ, а саме: Могильовщину, білоруські частки Мінщини, Гродненщини (з Гродно, Білостоком та інш.), Віленщини, Вітебщини, Смоленщини, Чернігівщини й суміжні частини сусідніх губерній, заселені білорусами.
Білоруська Народна Республіка підтверджує всі ті права і вольності громадян і народів Білорусі, які проголошено Уставною Грамотою від 9 березня 1918 року.
Сповіщаючи про незалежність Білоруської Народної Республіки, її Рада покладає свої надії на те, що всі народи, котрі люблять свободу, допоможуть білоруському народові повною мірою здійснити його політично-державні ідеали.
Рада Білоруської Народної Республіки.
Дана у Мінську-Білоруськім
25 березня 1918 року.