Твори (Шевченко, 1959–1963)/3/Дурні та гордії ми люди…

Повне видання творів Тараса Шевченка. Том III
Тарас Шевченко
«Дурні та гордії ми люди…»
• Інші версії цієї роботи див. Дурні та гордії ми люди… Чікаґо: видавництво Миколи Денисюка, 1962

Дурні та гордії ми люди
На всіх шляхах, по всій-усюді!
А хвалимось, що ось то ми
І над землею, і водою,
5І од палат та до тюрми —
Усе царі… а над собою —
Аж деспоти, — такі царі,
І на престолі, і в неволі.
І все то те — по добрій волі,
10По волі розуму горить,
Як той маяк у синім морі,
Чи те… в житейськім. Само так
У нас у костяній коморі
Горить розумний той маяк,
15А ми оливи наливаєм
Та байдуже собі співаєм
Чи то в годину, чи в напа́сть,

Орли, орли ви сизокрилі,
Поки вам лихо не приснилось, —
20Хоч невеличке, хоч на час!
А там — під лавою в шиночку
Сховаєтесь у холодочку;
Огонь небесний той погас,
І в тую костяну комору
25Полізли свині ізнадвору,
Мов у калюжу, та й сопуть.
І добре роблять, що кують
На руки добрії кайдани

Та чарки в руки не дають
30Або ножа, а то б зарані
Гарненько з лиха б напились,
А потім з жалю заридали
Та батька-матір прокляли́
І тих, що до хреста держали.
35А потім — ніж… і потекла
Свиняча кров, як та смола,
З печінок ваших поросячих,
А потім…
1848.
Кос-Арал.