Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України —
Широка, глибока.
5Ото церков Богданова.
Там то він молився,
Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився.
Мир душі твоїй, Богдане!
10Не так воно стало:
Москалики, що заздріли,
То все очухрали…
Могили вже розривають,
Та грошей шукають;
15Льохи твої розкопують
Та тебе ж і лають,
Що й за труди не находять!
Отак то, Богдане!
Занапастив єси вбогу
20Сироту Украйну!
За те ж тобі така й дяка…
Церков-домовину
Нема кому полагодить!
На тій Україні,
25На тій самій, що з тобою
Ляха задавила,
Байстрюки Єкатерини
Сараною сіли!
Отаке то, Зіновію,
30Олексіїв друже!
Ти все оддав приятелям,
А їм і байдуже!
Кажуть, бачиш, що все то те
Такий було »наше«,
35Що вони тілько наймали
Татарам на пашу
Та полякам… Може й справді!
Нехай і так буде!
Так сміються ж з України
40Стороннії люди!
Не смійтеся, чужі люди!
Церква-домовина
Розвалиться… і з-під неї
Встане Україна
45І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!
1845. 21. X.
Марїнське.
|
