Твори (Франко, 1956–1962)/8/Абу Касимові капці/II
| ◀ I. Хто такий був Абу Касим і як виглядали його капці | Твори в 20 томах Том VIII Абу Касимові капці II. Як Абу Касим на ліцитації купив собі біду |
III. Як Абу Касим перший раз позбувся своїх капців ▶ |
|
——————
КУПИВ СОБІ БІДУ
Раз базаром Абу Касим
В день торговий ледве лазив,
В своїх капцях ноги тяг,
Та торгу він знай пильнує!
Тут продасть, там знов купує,
Все снує по вулицях.
Втім, забили барабани,
І валить народ юрбами
Там, де возний судовий
Став на бочку й викрикає:
«Хто охоту й гроші має,
Хай іде в базар новий!»
«У базарі, добрі люди,
Ліцитац'я зараз буде!
Там купець єсть Бен-Омар;
Пахощами він торгує, —
От у нього ліцитує
Суд за довг увесь товар».
Мусульмани теє чують,
Ті жаліють, ті кепкують,
Та ніхто не поспіша.
«Пахощі — це бабське діло!
Нам на те, щоб грішне тіло
Прокормить, нема гроша!»
Та один лиш Абу Касим,
Вчувши це, аж скочив разом,
Мов підріс і просвітлів.
«Пахощі, та й то хороші!
Продадуть за песі гроші!
Коб на час я долетів!»
І вже са́па і вже фука,
Шкандибає і штильгука
В Бен-Омаровий базар…
Тут спіткнеться, тут офукнесь,
О прохожих лобом стукнесь,
А біжить, мов на пожар.
Прибігає — не вітаєсь,
Тільки про товар питаєсь,
Та розвідує ціну.
Втім Омар до нього сходить
І набік його відводить
На хвилиночку одну.
«Друже любий, Абу Касим!
Бачиш, що за горе разом
Впало, наче з неба грім,
На мій дім! Та, їй же богу,
Хай зламаю зараз ногу,
Як я сам що винен в тім!
«Знаєш сам — купець я чесний,
Але трапивсь друг облесний,
Я за нього заручив;
Вчора мав він довг сплатити, —
Ну, і втік! І ось, гляди ти,
В що мене він затащив!
«Друже любий, Абу Касим!
Порятуй мене сим разом!
Словечко одно скажи,
Що сплатиш цей довг за мене!
А то горенько нужденне
Жде мене в тюрмі, в вежи́!
„Та самому б ще терпіти
Півбіди! А жінка, діти!
Адже все сплюндрують тут!
Так що нам хоч зараз гинуть,
Хоч із моста в воду плигнуть…
Сяк чи так — нам всім капут“.
Та не зрушив скупиндрягу!
Замість взяти на розвагу
Його просьбу, його плач,
Він промовив: «Кумцю любий!
Я? Тебе спасать від згуби?
Чи ж то я такий багач?»
І, лишивши Бен-Омара,
Він спішить, де возних хмара
Ліцитацію вела,
І рожевого олійку
Величезную сулійку[1]
Власне на продаж внесла.
Цей олій з Шірасу[2] просто
Варт був, певно, п'ястрів[3] зо̀ сто, —
Та ніхто не купував:
Абу-Касим скупарисько
Безсумлінно всю бутлисько
За три п'ястри сторгував.
Дав три п'ястри, в міх бутлище
Та домів коби чимшвидше,
Наче з краденим, летить.
А Омар зітхнув та й шепче:
«Бог тобі за добре серце
Ще й з процентом заплатить!»
_-_page_18.png)