Твори (Франко, 1956–1962)/20/Лекція історії

Твори в 20 томах
Том XX
(1962

Іван Франко
Лекція історії (Альфонс Доде)
Існують інші версії цієї роботи: Лекція історії
Видання: Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1962.
АЛЬФОНС ДОДЕ
 
(Із останніх оповідань)
 
I. Лекція історії
 

По обіді, ситому і добірному як звичайно, маршал[1] трохи отяжів, закурив сиґару і пішов пройтися по невеличких алеях свого саду під руку з прибічним адьютантом. Це було на початку жовтня 1872 р., за день чи два перед воєнним судом. День був сірий та приємний, тихе повітря доносило хіба десь колись гуркіт барабану від форту Саторі та гуркіт залізничих поїздів, що переїжджали через ліс, бухаючи парою і шелестячи листям.

Маршал ішов не говорячи нічого, немов роздумуючи над чимсь. Нараз він зупинився і обернувся до прибічного адьютанта.

— Я хотів би, — промовив, — щоб ви вияснили мені, що це за якийсь то адмірал Бінґ, про котрого пишуть по газетах у зв'язку з моєю справою… Це певно якийсь оперетковий герой з театру Варієте або Палє Рояль, щось таке як швайцарський адмірал або генерал Бум. Правда полковнику?

Прибічний адьютант припадково був чоловік досить начитаний і знав докладно те, про що питали його, і був трохи у клопоті, що має відповісти. Та проте вважав потрібним розвіяти ілюзію свого шефа і вияснив йому, що адмірал Бінґ був англійський моряк з XVIII віку, якого французька ескадра під проводом де ля Ґаліссоннієра мала честь побити і примусити до втечі недалеко пристані Пор-Маон, яку тоді облягав Рішельє.

Маршал:

— Ага, так! Рішельє… знаменитий кардинал… Справді, справді… я чув дещо про нього.

Адьютант /несміло/:

— Даруйте, маршале! Це не той Рішельє! Це був інший.

Маршал /дуже здивований/:

— Ах, невже! То був іще інший?.. Я ніколи б не повірив… Але говоріть далі, полковнику.

Адьютант /заклопотаний/:

— По правді, маршале, це така сумна історія… не знаю, чи слід мені…

Маршал:

— Говоріть! Говоріть!

Адьютант /кланяється і говорить/:

— Ваша ексцеленція знаєте, що в англійців завсігди національне самолюбство страшенно дразливе. От тому то битва при Пор-Маоні була для них несказанним ударом, не так через матеріяльні страти — Бінґ дав ногам знати вже перед кінцем битви, — як через втрату впливу. Поразка їх мала для них колосальне моральне значення. Щоб вияснити свою поведінку, адмірал доказував, що мав противний вітер, а зміркувавши, як некорисно стояла справа від самого початку, він волів програти битву, щоб зберегти фльоту для Англії.

Маршал:

— Чи бач! Щось так, як я… Далі, далі, полковнику.

Адьютант:

— Бінґ мав ласку при дворі, а за собою чималі заслуги, то король Джордж зробив тільки те, що відібрав у нього команду. Та в цілій Англії піднявся шалений крик. Ім'я Бінґа, колись таке шановне і популярне, зробилося предметом погорди і ненависти. Народ зневажав його на вулицях, а національне почуття в тім краю таке сильне, що король Джордж не міг протистояти йому. Рік після катастрофи адмірала Бінґа поставлено перед воєнним судом.

Маршал:

— Так самісінько, як мене!

Адьютант:

— Процес був довгий, дуже заплутаний. Сюди примішано і політику, і закордонні двори, і Бог знає що ще. Бінґ писав листи пропам'ятні один за другим. Він покликався на свідоцтва, на листи своїх офіцерів, відкликався навіть до своїх переможців, до де ля Ґаліссоннієра і Рішельє. Рішельє надіслав листа, повного чести для адмірала, і його зачитано було на суді.

Маршал:

— Алеж це зовсім так, як у мене… Ах… ну, та я надіюся, що його виправдано.

Адьютант:

— Ні, маршале! Постановлено подати приклад. Бінґ був засуджений одноголосно.

Маршал:

— Якже його засудили? На деґрадацію?

Адьютант /заклопотаний/:

— Ні, маршале!

Маршал:

— На вигнання?

Адьютант /чимраз більше заклопотаний/:

— Ні, маршале!

Маршал:

— Так на що ж іще?

Адьютант:

— Адмірала Бінґа розстріляли на пристані у Портсмуті на покладі його адміральського корабля.

Маршал /помовчавши/:

— Страшно подумати!.. Значить, були докази його зради?

Адьютант:

— Не було ніякісіньких. Навпаки, адміральська рада віддала повну справедливість його особистій відвазі і його чесним намірам. В декреті, що засуджував його на смерть, сказано тільки ось що:

"За те, що в часі битви не зробив усього того, що міг би зробити".

— Ах! — скрикнув маршал і в глибокій задумі взявся ходити далі по своїм невеличкім саду тим правильним, несвідомим ходом, яким іде чоловік по линві, під вагою тяжких думок. Від часу до часу він зупинявся і півголосом, ніби говорячи сам з собою, повторював:

"За те, що в часі битви не зробив усього того, що міг би зробити".

——————

  1. Автор не називає його, та мова тут очевидно про маршала Базена, що д. 27 жовтня 1870 р. піддав укріплений Мец і цілу армію пруській армії, за це був поставлений перед воєнним судом і засуджений на смерть 10 грудня 1873 р., та, уласкавлений президентом Мак Магоном, утік з тюрми і вмер у Мадриді 1889 року.

    Ів. Фр.