Твори (Франко, 1956–1962)/14/Цар і аскет/X
| ◀ IX | Твори в 20 томах Том XIV Цар і аскет X |
XI ▶ |
|
Аж ось з юрби, що мовчки там стояла,
Ззираючись на цю чудну появу,
Якийсь старий брахманець протиснувся
Й до Гарісчандри підійшов близенько.
„Говориш, друже, що готов продати
Оцюю жінку? Дай лиш я погляну!
Здається, молода, здорова й гарна.
Ну, що ж, давай, я буду за купця.
Біда з жінками, друже мій, неправда?
Ти певно не з добра й свою оце
На продаж вигнав. А мене моя
Також сюди пригнала. Бачиш, я
Старий уже, та спокусив нечистий,
Що з молодою оженивсь. Гай, гай!
По невчасі пізнав я, у яку
Пригоду вскочив! Догори ногами
Весь тихий дім мені перевернула!
Все їй не в лад, все їй подай, зроби,
І все не так! А скажеш що — кричить,
Лящить, руками і ногами трепле,
Трохи що бить старого не хапаєсь.
Сьогодні ось, мов мокреє рядно,
Пристала: йди та йди мені на торг,
Купи невільницю, щоб до послуги
Була! Я не багатий чоловік,
Та що робить! Ще й Богові в душі
Подякував, що лиш на тім і стало.
А то боюся, друже мій, що швидко
Вона напре на мене, щоб пішов
Невільника купить їй молодого!
Та я розговоривсь, а ти мабуть
Спішишся! На ж тобі, мій друже, гроші:
Сто рупій золотих. Це гріш чималий.
Я лиш для тебе так даю, бо знаю,
Що не велить закон тобі з брахманцем
Ні торгуватись, ні глядіти навіть
На гроші, що він дасть тобі. Ось тут
У правий ріг поли зав'язую
Тобі всю суму. А тепер, небого,
Ходи зо мною!“
І він взяв за руку
Царицю, та вона в тривозі й болю
Немов окаменіла.
„Ну, ходи!“
Брахманець грізно крикнув і за коси
Нещасну вхопивши, почав жорстоко
Тягти і шарпать.
Бачучи, що матір
Так тягнуть, хлопчик вхопився за ноги
Її, і попри неї біжучи,
Кричав: „Матусю! Мамочко! Куди ви?
Візьміть мене з собою! Мамо! Мамо!“
„Геть, пуцьвірку!“ — сказав брахманець гнівно,
І копнув хлопчика ногою так,
Що той на землю впав. Та швидко бідне
Знов схопилось і кричучи: „Матусю!“
За мамою, ридаючи, побігло.
О, пане мій! Постій іще хвилину!
Єдину ласку цю мені зроби:
Купи ще це дитя! Хоч я твоя,
Та вір мені, без нього швидко я
Умру, й задарма страчене пропаде
Твоє добро.
Подумав кілька хвиль
Брахманець, щось проворкотів, а далі,
Добувши гроші, знов до Гарісчандри
Вернувсь і гроші зав'язав йому
В припіл. Потому жінку і дитину
Зв'язавши разом, поволік обоє,
І швидко щез у торговій юрбі.