Твори (Франко, 1956–1962)/14/Поеми. Передмова
| ◀ Сунд і Упасунд | Твори в 20 томах Том XIV Поеми Передмова |
Істар ▶ |
|
ПОЕМИ
_-_page_244.png)
Звичайно — крадене.
Тарас Шевченко.
Коли правда те, що головне значення поезії в тім лежить, що вона розширює нашу індивідуальність, збагачує душу такими вражіннями й почуваннями, яких вона не зазнала би в звичайному життю, або не зазнала би в такій силі й ясності, то думаю, що передача чужомовної поезії, поезії різних віків і народів рідною мовою збагачує душу цілої нації, присвоюючи їй такі форми й вирази чуття, яких вона не мала досі, будуючи золотий міст зрозуміння і спочування між нами й далекими людьми, давніми поколіннями.
В такій думці я подаю нашій громаді оці поеми. Дві перші належать до найстарших продуктів людського слова й людської творчости, які дійшли до наших днів. „Істар“, це виривок із старовавилонської космоґонічної епопеї, що була зложена на яких 2000 літ перед Христовим Різдвом і мала головною темою геройські діла і пригоди вавилонського національного героя Ґішдубара (Німрода). Богиня Істар (ранішня зірниця) грає в тій поемі визначну ролю, а епізод про її зступлення до аду належить до найліпше захованих частин вавилонської поеми. Те, що подано ось тут, це по змозі вірний і дослівний переклад вавилонського тексту; тільки деякі уступи додані мною для заповнення люк. Попри всю наївність старезної старовини ми бачимо тут величню символіку любови; новочасні символісти мають дуже давніх предків.
Друга поема „Сатні і Табубу“ може вважатися прародичкою сучасної новелі, дарма, що написана була яких 200 або 250 літ перед Христом. Це також є один епізод із більшої цілости — оповідання про царевича Сатні-Хамоіса, що зрештою дійшло до нас без початку. Сила сліпої любови у мужчини і жіночої кокетерії ледве чи була коли змальована такими простими й сильними рисами, як у тім єгипетськім творі. І тут я даю по змозі вірний переклад, не додаючи від себе ані слова, крім останніх двох рядків, що заступають місце іншого, казочного закінчення в оригіналі, де Табубу в останній хвилі переміняється в страшну почвару.
Дальші три поеми побудовані на основі західньо-европейських середньовікових оповідань. Пайка моєї власної праці в тих творах не однакова. Коли в „Бідному Генриху“ я міг покористуватися майже зовсім чужими взірцями, то в „Поемі про білу сорочку“ мені прийшлося надати оповіданню весь колорит, а в „Похороні“ і ще дещо більше. Зрештою в увагах до кожної поеми я подаю її джерела, а хто цікавий, може з них виробити собі поняття про те, що в них є мойого, а що я знайшов уже готове.Може зустріне мене закид, по що я літаю фантазією в такі далекі часи і краї, чому не співаю про сучасне і близьке? Винуватий! Та що пораджу на це? Як умію, так і пію. Зрештою думаю, що не в тім річ, з якої бочки бере поет напій, що подає свойому народові, а в тім, який напій він подає йому, чи чисте покріпляюче вино, чи наркотик на приспання. Я наркотиками не шинкую.
Іван Франко