„Вчора ви, небожата мої,
Раду радили глупу;
Це хотів я сказать вам тепер
Замість першого вступу.
„Ухвалили печать наложить
На язик мій, на душу, —
То ж тепер вам усім вперекір
Говорити я мушу.
„Зрозумійте й затямте собі,
Ви, сліпців покоління,
Що як зглушите душу живу,
Заговорить каміння.
„Вчора ви сприсяглися свій слух
Затикать на промови
Не мої, не тих глиняних уст,
А самого Єгови.
„Бережіться, а то він до вас
Заговорить по-свому,
Заговорить страшніше сто раз
Як в пустині рик грому.
„А від слів його гори дрижать
І земля подається,
Ваше серце, як листя в огні,
Зашкрумить[1] і зів'ється.
„Вчора ви прокляли всякий бунт —
І кляли його всує,
Бо напроти тих глупих проклять
Ваше серце бунтує.
„Бо в те серце Єгова вложив,
Наче квас в прісне тісто,
Творчі сили, — ті гнатимуть вас
У призначене місто.
„Вчора ви уважали спокій
Найблаженнішим станом;
Та чи радився ум ваш при тім
З вашим Богом і Паном?
„Чи то він для спокою призвав
З міста Ур та з Гаррана
Авраама і плем'я його
На луги Ханаана?
„Для спокою їх потім водив
По йорданськім поділлю?
Семилітнім їх голодом гнав
Аж над береги Нілю?
„Якби хтів вас в спокою держать,
Наче трупа у крипті[2],
То ви й досі, як сірі воли,
Гнули б шиї в Єгипті.
„Тим то буду до вас говорить
Не від себе, а владно,
Щоб ви знали, що з Богом на прю
Виступать непорадно.
„Бо Єгови натягнений лук
І тетива нап'ята,
І наложена стрілка на ній —
І то ви є стріла та.
„Як стріла вже намірена в ціль,
Нагострена до бою,
Чи подоба стрілі говорить;
„Я бажаю спокою?“
„А що вчора ви тут присягли
На подобу жіноцтва
Більш не слухать обітниць моїх,
Ні погроз, ні пророцтва, —
„То навмисно про все те до вас
Побалакати хочу:
І обітницю дам, що прийде,
Погрожу й попророчу.
„І ви мусите слухать, хоч злість
Вб'є вам жало студене,
Рад[3] я знать, чия перша рука
Підійметься на мене!“
|
