Твори (Стефаник, 1942)/Серце
СЕРЦЕ
Присвята моїм друзям
Моя матір Оксана казала мені:
— Хіба я покритка, а ти байстрюк, що тікаєш від мене.
І я вернувся до неї.
— Мій батько Семен колисав мене на руках вже великим хлопцем цілу ніч, а рано молотив, — сильний був.
— Сестра Марія у „Вечірній годині“.
— Сестра Параска — мій безмежний жаль.
— Брат Володимир — з очима ангела.
— Брат Юрко — добрий у своїх блудах.
— Кирило Гаморак, приятель, старший від мене на сорок років сказав: „Не пиши так, бо вмреш“.
— Євгенія Калитовська — мій найвищий ідеал жінки.
— Іван Плешкан — поет, що заскоро вмер.
— Іван Франко поставив мене малим наслідником своїм.— Євгенія Бачинська — моя перша любов.
— Михайло Павлик — побожність до людей і до ідеї.
— Леся Українка — найбільша поетка і моя проводаторка в Києві.
— Софія Морачевська — пані, що навчила мене любити Русів і правду в собі.
— Лесь Мартович — мій хлоп'ячий сміх і смак ґенія.
— Моя жінка Ольга — найбільший мій приятель і мати моїх трьох синів.
Не ломи ребро, моє серце, я вже скінчив.
— Лев Бачинський до себе найбільше суворий, а від хлоп'ячих літ все моє погане забув.
— Анна Данилович — пані, яка своєю безмежною делікатністю і інтеліґенцією коло себе все ушляхотнює.
— Степан С.-Стоцький плакав над „Синьою книжечкою“.
— В'ячеслав Будзиновський друкував мої перші мініятури під шибеницею в „Праці“ — і нікого не повісив.
— Вацлав Морачевський — моя дорога у світ.
— Станислав Пшибишевський, сам великий, і його великі товариші навчили мене шанувати мистецтво.
— Богдан Лепкий — найбільше перечулений поет минулого і я все хотів би за те його цілувати, та боюся банальности і тоді кусаю.
— Микола Заячківський все грозить мені судом за довги в „Народній Торговлі“, а про довголітні борги в нього ніколи не згадує.
— Микола Шухевич дуже мене дряпає, а кождий мій свисток записаний держить у своїм столі.
— Іван Семанюк каже: „Доки буду тебе боронити за довги перед судом і ще свої стемплі додавати?!!“
— Юрко Морачевський віддав би мені свою молодість, аби сховати мене в ній від бруду світа.
— Олена Плешканова — рідна сестра моєї покійної жінки, вірна моя приятелька в біді. — У війні і по війні дала буйний ріст моїм трьом хлопцям:
Семенові,
Кирилові,
Юркові.