Твори (Руданський, 1912–1914)/1/До моїх дум
| ◀ Стефан Руданьский | Твори. Том I I. Поезії лїричні. До моїх дум |
Сиротина я безродний… ▶ |
|
Спив до дна я прикрий келих
За здоровля Долї,
І з похміля моє серце
Розривають болї.
На що-ж, мила, мої думи,
На́-що твої чари,
Коли з ними враз по серцю
Бродять чорні хмари?
Правда, мило менї бу́ло,
Як ти обіймала
І опущене покрівля
З думки підіймала,
І на розум накидала, —
Правда, мило бу́ло!…
Моє серце в цїлім морі
Розкоши тонуло.
Я забув про все на сьвітї,
На все не вважав-єм,
Я й себе забув само́го,
Мало памятав-єм.
Спамятав ся, — а ти счезла…
Розум холодїє,
Лиш нещасна моя думка
Росте та повнїє:
В якім смутку, в якім жа́лю
З нею я блукаю,
В яких болях на чужинї
На сьвіт породжа́ю.
Породжаю, оглядаю…
Мила моя, мила,
Чи ти мене, моя мила,
Не щиро любила?
Чи я тебе, моя мила,
Не любив, як треба?
Чи то менї така доля
Випала із неба?…
Чого-ж дума така пишна?
Чого-ж слово бідне?
Дитя моє недоспіле,
Дитя моє рідне!
Згубив би я тебе разом,
Як Час свого сина,
Але може тебе прийме
Мати Україна!
Стор. 9, стр. 3. Преслівля = предисловіє, переднє слово, передмова. — 5. Доля = у давних Греків Мойра, (після Гомера) богиня судьби, призначеної чоловікови від роду постановою богів. — 10. 9 з д. Час = бог (все вигубляючого) часу, у давних Греків Хронос, Кронос, у Римлян Сатурн, пролигнув власні дїти. — 6. Петропіль = так Руданьский найчастїйше називає Петербург.