Твори (Руданський, 1912–1914)/1/До моїх дум

Твори. Том I
Степан Руданьский
І. Поезії лїричні.
До моїх дум

• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. До моїх дум

Львів: Товариство «Просвіта», 1912

1. До моїх дум.

(Преслівля.)

Спив до дна я прикрий келих
За здоровля Долї,
І з похміля моє серце
Розривають болї.

На що-ж, мила, мої думи,
На́-що твої чари,
Коли з ними враз по серцю
Бродять чорні хмари?

Правда, мило менї бу́ло,
Як ти обіймала
І опущене покрівля
З думки підіймала,

І на розум накидала, —
Правда, мило бу́ло!…
Моє серце в цїлім морі
Розкоши тонуло.

Я забув про все на сьвітї,
На все не вважав-єм,
Я й себе забув само́го,
Мало памятав-єм.

Спамятав ся, — а ти счезла…
Розум холодїє,

Лиш нещасна моя думка
Росте та повнїє:

В якім смутку, в якім жа́лю
З нею я блукаю,
В яких болях на чужинї
На сьвіт породжа́ю.

Породжаю, оглядаю…
Мила моя, мила,
Чи ти мене, моя мила,
Не щиро любила?

Чи я тебе, моя мила,
Не любив, як треба?
Чи то менї така доля
Випала із неба?…

Чого-ж дума така пишна?
Чого-ж слово бідне?
Дитя моє недоспіле,
Дитя моє рідне!

Згубив би я тебе разом,
Як Час свого сина,
Але може тебе прийме
Мати Україна!

Петропіль, 10. VII. 1859.

Стор. 9, стр. 3. Преслівля = предисловіє, переднє слово, передмова. — 5. Доля = у давних Греків Мойра, (після Гомера) богиня судьби, призначеної чоловікови від роду постановою богів. — 10. 9 з д. Час = бог (все вигубляючого) часу, у давних Греків Хронос, Кронос, у Римлян Сатурн, пролигнув власні дїти. — 6. Петропіль = так Руданьский найчастїйше називає Петербург.