Твори (Котляревський, 1922)/Том 1/Пояснення до „Енеїди“
| ◀ Енеїда | Твори. Том I під ред. Богдан Лепкий Пояснення до „Енеїди“ |
|
Ад фінем беллюм провести (лат. — довести війну до кінця.
Агрус — аґрест, крижівник.
Амата — жінка короля Латина.
Анхиз — батько Енея, котрий виратував його з горючої Трої.
Ардея — столичний город у Рутульців (примітка Котляревського з видання 1842. р.).
Асмодей — злий дух (особливе в подружньому життю).
Ассафет — отверділий сік з коріння однієї рослини.
Астрея — дочка Зевеса і Теміс, перемінена в зорю.
Бабак — звірюк, що на зиму засипляє.
Бабинець — ця частина церкви, де стоять жінки (притвір).
Багач — в перен. значінню огонь.
Баглай — лінтяй.
Баєвий — байковий.
Базаринка — хабар, дарунок (Гуцульщина).
Байбарак — критий тулуп.
Байстрюк Авентій попадич — бо родився од жриці Реї та Геркулєса (примітка Котляревського).
Баляндраси — теревені.
Баляси — в перен. знач, балакати Бог зна що.
Баня — купол на церкві.
Барило (французьке слово baril) — мала бочка (I. вид.).Баскаличитися — заниматись, відставати.
Басовать — гордо виступати.
Батіг Петрів — цикорія.
Бахур — волокита (в пер. знач, незаконна дитина).
Бахуровать — волочитися.
Бахус — бог вина і веселости, син Зевеса.
Бедренець — рід трави.
Берлин — карета.
Бешиха — рожа.
Биндюга — ломака, бендюги такий візок, простий (роспуски).
Бичня — обора.
Блейвайс (нім. сл. Bleiweiss) — білило.
Блеклий — зівялий.
Бовдур — болван.
Бовкун — віл-одинець.
Борей — північно східний вітер, син Астрея.
Бриль — капелюх.
Бровар (нім. сл. Brauer) — пивовар.
Бровко — імя собаки.
Бугай — бик.
Бунчужний — той, що носив і зберігав бунчук за гетьманів.
Бунчукові товариші — титул при гетьманськім дворі.
Бурдюг — шалаш для пастухів.
Бурхать — сильно кидати.
Бухинка — буханець (бохонець), хліб.
Бучний — пишний.
Вагани — деревляна подовгаста посуда (нецки), коритця, з яких їли козаки.
Ватага — гурт (шайка).
Ватажок — провідник ватаги.
Веґеря — такий танець.
Вель (лат. слово) — або.
Верґілій, Публій, Маро, ур. 70. р. пер. Хр. в Андах, коло Мантуї, ум. 19. р. пер. Хр. Написав: „Georgica“, 4 книги, „Bucolica“ 10 екльоґ і „Енеїду“, 12 книг, в яких описав пригоди Троянця, Енея, котрий після упадку Трої довго блукався по морях і суші, аж прибув до Ляціюм і дав тут початок пізніщій великій римській державі. Він хотів між иншим вивести рід Юліїв, з котрого походив цісар Авґуст від Енея. Верґілієву „Енеїду“ травестував Блюмауер на німецьке, Осипов на російське, а Котляревський на українське.
Венера — богиня краси й любови. У Греків Афродита, донька Зевеса й Діоне. Родилася з морської піни. Була жінкою Гефайста (Вулькана), матірю Марса і Енея (з Анхізом).
Верзун — постіл.
Верлянь — крикун, горлай.
Виделки — вилки.
Винник — винокур.
Вирій — місце, куди відлітають птахи на зиму.
Висікака — нахаба, задирака.
Виступці — пантофлі; попросить на виступці, показати кому двері.
Витерти ворсу — нашкодити, датися в знаки (збити пику).
Вишкварки — вишкварки, то, то остається, коли стопити сало.
Візок — гра в карти.
Волоки — обвязки до постолів.
Вомпити — вагатися, непевним бути (польське wątpié).
Волосожар — констеляція плєяд.
Галанці — вузенькі штани.
Галити — підганяти когось, наглити.
Ганнімед — син Троса й Калірої. Орел Зевеса пірвав його на Олімп, де він був підчашим.
Ганус — анис, аниж.
Ганусна (горілка) — настояна на анисі.
Гардувати — гуляти, десь бути.
Гарячий — напій з гарячої води, меду й коріння.
Геба — богиня молодости, донька Зевеса й Гери.
Геваль — простий мужик.
Геркулес (Геракль) — син Зевеса і Алькмени, грецький герой.
Гиря — чоловік з остриженим, або осмаленим волоссям.
Голінний — вдатний.
Голопуцьок — не оперена пташка.
„Горлиця“ — танень.
„Горю дуб“ — гулянка, короводна ігра.
„Гоцак і гайдук“ — танець.
Грати під ніжку — догожати.
Грати в паці — грати в бабки.
Грінку вбити — виграти.
Ґлядіюс (лат. слово) — меч.
Ґоль-ґоль-ґоль — ЯК з пляшки пити, то „ґольґав“.
Дамки — шашки, шахи.
Дати швабу — чосу дати, прочуханки.
Дебет (лат. слово) — повинен.
„Дей ще його кату“ — примівка, інакше: хай його лихо візьме!
Джереґелі — коси на голові, вінком зложені.
„Джут“ (або фітіль) — скручена хустка чи рушник, що ним в гулянці бються, рід ігри в карти.
Дзига — вертка, непосидюча дівчина (жінка), фуркальце.
Дзаґармистер — годинникар.
Дзіндзівер — зух, меткий чоловік.
Дзюбаний — рябий.
Дидона (Елісса) — основала город Картаґо.
„Ділись дружно тютюном“ — найвища міра приязнії.
Діптянка — повія, проститутка.
Дойда — ловча собака.
Драгоман — товмач.
Дубівка — порода динь.
„Дудочка“ — танець.
Дуель — двобій.
Дулєт — одежа жіноча, ніби свита, або капота.
Дуля — рід груші.
Дундук — глузливе слово, — стара собака.
Дурман — белена (зілля).
Дутель — порожній оріх.
Дутеся з'їсти — вмерти.
Евандр — цар Аркадський (примітка Котляревського).
Евр — бог вітру.
Еней — син Анхїза і богині Венери (Афродити). Вирятував свого батька з горючої Трої і по довгім блуканню приплив до Ляціюм, оженився з Лявінією і дав почин пізнішій римській державі. Це і єсть основою Верґілієвої „Енеїди“.
„Енеус ностер“ і т. и. — зразок бурсацького жаргону.
„Енею хукнула в кабак“ — кабак означає тут голову.
Еол — бог вітру у Римлян і Греків.
Ерґо (лат. слово) — отже, так.
Єдамашковий — адамашковий; адамашок — шовкова матерія.
Єзуїти (Товариство Ісуса) — заложено 1534. р. у Парижі — Ігнатом Лойолою для оборони католицтва.
Жеретія — змія, що на дерева лазить.
Жлукто — кадка, в котрій парять плаття.
Жупан — кафтан.
„Журавель“ — танець.
З плигу збитись — не знати, що робити; збитись з пантелику.
Закамешитись — поспішатись.
Закарват — відворот рукава.
Закоморки — закаулки.
Засталитися — забезпечуватися, ласки запобігати, підлещуватись.
Затемперовать — загострити олівець, застругати перо.
Затьору дать — одразу вбити.
Заушниця — сережка, опух за ухом.
Зашморг — петля.
Зевес (Юпітер) — найвищий бог у Греків і Римлян.
Зефир — син Астрея і Еос, лагідний вітер.
Зикратий — кінь з очима не до масти (зиркатий).
Зовиця — золівка.
„3уб“ — танець.
Зубці — страва з ячмінного зерна, каша.
Заюрити — розпустуватися, вигадки, вигадувати.
Индик — домашня птиця.
Интеллиґатор (нім. Introligator) — переплетчик.
Івашки, Мильці, Пушкарівка, Будища, Горбанівка — все села навкруги Полтави (прим. Котляревського).
Іда — гора у Західній Малій Азії.
Ізконебе — іскони бо, тоб-то здавна.
Ійон — бач.
Іноси — добре, згода.
Ірис — богиня веселки, її посилали боги з усякими припорученнями.
Італія — півостров в Европі, зі сходу море Адрійське, з південного сходу море Йонське, а на заході море Тіренське і Ліґурійське.
Йовиш (польське) — Юпитер, Зевес.
Кабица — піч в сінях.
Кагал — жидівська школа, шум.
Кажан — лелик.
Калитка — гаманець.
Калос (грецьке) — хороший, добрий.
Кальний — брудний.
Канчук — нагайка.
Капама (грецьке) — печеня.
Каплиця (нім. Kapelle) — мала церковця.
Карвасар — словесний суд, що в старину бував на ярмарках по українських городах (примітка Котляревського з видання 1842. року).
Карбіж, жа́ — нарізки на дереві, для рахунку тощо.
Кари — водовозка.
Картуш — французький розбишака славний тоді своїми пригодами.
Карук — клей.
Карунка — брузумент (позумент).
Карфаген — город і держава на західно-північнім побережжу Африки, з котрим воювали Римляне.
Каюк — лодочка.
Квадранец — 1/4 години.
Кваре (лат. слово: qua-re) — з якої речі.
Кебаб (грецьке) — ласощі.
Кеп (польське дурак) — грати в кепа, грати в дурака.
Кибалка — убрання жіноче на голову.
Кибета — талант, хист.
Кизяк — висушений навіз для топлива.
Кинді — валянки, валяні ґальоши.
Клесачка — шевське знаряддя.
Кобенити — собачитися, лаяться.
Кобець — яструб.
„Кобиляча мов голова“ — це порівнання взято з народньої приказки.
Ковдра — одіяло.
Коверза — думки, роздумування.
Козельци — рід трави.
Компанійці — колишня легка кавалерія на Україні.
Кораблик — жіноче убрання на голову.
„Корам“ вас (лат.) — супроти вас.
Корж — сухар.
Кульбака — сідло.
Кунтуш — верхній одяг.
Кунштики (нім.) — визерунки, вінєтки, малюнки.
Купидон (Ерос) — бог любови.
Курдимон — кардамон, коріння, що додають для духу до горілки або тіста.
Кучма — шапка, патлате волосся — лихо.
Лавися — королівна, донька короля Латина.
Ланець — гольтіпака, обірванець.
Лапки мостити — підлащуватись, підлабузнюватись.
Ласощохлист — ласун.
Либерія — одяг для служби, однострій.
Либонь — мабуть.
Лиґоминець — ласун.
Лизень — язик коровячий.
Липське — з нім. городу Ляйпціґ.
Лихтар (нім. слово: Leuchter) — підсвічник.
Ліжник — шерстяне покривало на ліжко, одіяло, коврик.
Лунь тебе вхопить — околієш.
Лях — Поляк.
Мандриґа — такий сирник, з сира, муки і яєць.
Мандріоха — бурлака.
Марс — син Юнони, пізніше бог опікун Римлян, спеціяльно бог війни — то саме що Арес.
Матропляс — фіґляр.
Маслак — кістка.
Мекум (лат.) — зі мною.
Меньок — риба налим.
Меркурій (Гермес) — сип Зевеса і Маї, уживали його боги як посла.
Меус (лат.) — мій.
Мичка — моток прядива, або волосся жмуток.
Мідень — мідяний казан.
Морея — грецький півостров (у старині Пельопонез).
Мосця (польське слово) — їй мосці, їй милости.
Мужчир — ступка (моздір, мерзер).
Мусиндзіовий (нім. слово від Messing) — з міди.
Мусувати — міркувати, роздумувати.
Мчалка — вістиця.
Набалдашник — накриття на балдахин.
Навісна — дівка, яку багатьом женихам навязують (прим. Котляревського).
Накарпас — прочухан, бійка.
„Наш статут“ — Литовський Статут, то за часів Котляревського був ще законом на Україні; скасовано його 1840. р.
Нептун (Позейдон) — син Кроноса і Реї, у Римлян і Греків бог моря.
Не ґречі — не до речі?
Нечеса Князь — Князь Потемкин-Тавричеський; він писався в реєтрі війська запорожського Грицьком Нечосою.
Нешпетний — без хиби, гарний собою.
„Ні гіч, ні гаріля пилинки“ — не було ані порошинки; ані гіч — нічого, гаріль-порошинка.
Носатка — глечик з носиком, чайник.
Носок — гра в карти.
Нот — бог вітру.
Оберемок — вязка (дров, сіна).
Обтекар — аптекар.
Огер — жеребець.
Олимп — гора в північній Греції, на котрій мешкали боги.
Онагр — дикий осел.
Оправа — переплет.
Опрічний — окремий, визначний, виборний.
Опрягтися — померти.
Опуцьки — ростина, Forilis, Antigneus, Gaert.
Орфей — старогрецький співець.
Отора — закваска.
Отрібка — січена печінка.
Оскілками дивитися — дивитись ворожо.
Ослін — лавка.
Охвота — верхня, ніби свитка, одежа жіноча.
Оцупок — відрубок, грубе поліно.
Павидло — вивар зі сливок.
Паливода — пройдоха.
Паллантей — столиця царя Евандра (прим. Котляревського).
Пані стара — задня частина тіла.
Панталик — глуза.
Пантровать — пильнувати, наглядати.
„Парі“ — гра в карти.
Парис — син троянського короля Пріяма, пірвав Гелєну, жінку короля Спирти, Менеляя. Через те і прийшло до Троянської війни, у якій Парис убив Ахілля, а Парис упав у бою з Філоктетом.
Парнас — гори в північній Греції присвячені Аполонові, Діонізові і Музам.
Пасощохлист — сластолюбець.
Пахолок — хлопчина, парібчак.
Пацем дати (лат. слово) — дати мир, замиритися.
Пацюк — вепр; в перен. знач. щур.
Пашкет — паштет.
Перебієць — боєць.
Пекарня — кухня.
Перелицювать — вивернути на другий бік.
Пессімус (лат. слово) — найгірший.
Пилипони — розкольники.
Піддать тичка — вдарити, штурханця дати.
Підборний — фальшивий.
Пікінєри — так звалась на Україні реґулярна кавалєрія, узброєна піками.
Підкоморий — урядник при королевому дворі в Польщі.
Підпінок — проста горілка.
Підтіпанка — хльорка, повія.
Підтруняти — підганяти.
Підтяга — злодій.
Пінна — горілка з хліба.
Пірник — пряник.
Піярська граматка — граматика початків латинської мови, яку видали Піяристи.
Плец — місце (нім. Platz).
Плутон — бог підземелля, брат Зевеса, муж Перзефони.
„По балках” — танець.
Подуть тичок або тичка — сили спробувати.
Полуставець — молитовник із святцями.
Порекенький — жвавенький.
Посилок — силкування?
Поступки — піст, говіння.Потанці — страва: сухарики до горячої юшки, або медяної сити.
Потебенька (од Потебня) — прилад до сідла.
Потилишник — удар по потилиці.
Починок — повне веретено напрядених ниток.
Прасунок лихий — лиха година (фрасунок).
Пріям — король Трої, батько Париса і Гектора.
Придзиґльованка — вертка жінка (кокетка).
Притаманний — справжній, дійсний.
Прозерпина (Перзефона) — донька Зевеса, котру Плютон пірвав. Була його жінкою в підземному світі.
Прометей — син Япета, вкрав богам огонь, за те був прикутий до скали і кождого дня виривав йому орел печінку, яка за ніч знова відростала. Геракль його освободив.
Прочане — ті, що йдуть на прощу.
Прочвара — почвара, страхіття, мара.
Прочуняться — просвіжитись.
Прудитися — нужу бити.
Прудко (prędko) — скоро.
Пудофет — нескорий, важкий на роботу.
Пуздерок — дорогий погребень.
Путивочка — яблуко. Парис, син троянського царя Пріяма, дав Венері, як найкращій між богинями, яблуко, і тим призвів до грецько-троянської війни.
Путо (лат.) — думаю.
Путра — страва, з ячменю з солодом.
Ралець — дарунок; ходити на ралець — ходити з поклоном.
Рачки — на чотирьох, себ-то лазити на руках й ногах.
Рекс (лат.) — король.
Рим — над рікою Тибер, столиця колишньої римської держави і теперішнього королівства Італії.
Римар (стар. нім. сл. Riemer) — сідельник.
Ринва (нім Rinne) — жолобець.
Ричка — наймичка, що корів доглядає.
Роздяковаться — розпрощатися.
Розлічиться — розрахуватися.
Рощина — роствір.
Рубанець — поліно.
Рунди — сторожа, вартові.
Руччий — справний.
Садити гайдука — навприсядки танцювати.
Сажівка — басейн, копанка.
„Санжарівка“ — танець.
Санґвіс (лат.) — кров.
Сеньорес (есп.) — панове.
Сердюк — козак з гетьманської ґвардії.
Сицилія — найбільший остров Італії на Середземному морі.
Скиксувати — прогавити, не влучити в ціль.
Слимак — послушник у монастирі.
Софорок — фарш.
Спермацет — китове сало; уживалось як ліки.
Старець — бідний, дід.
Стехівка — сільце коло Полтави (прим. Котляревського).
Стикс — ріка в підземному світі, через котру Харон перевозив душі.
Субітка — колись по школах карали в суботу за всі провини поповнені протягом цілого тижня. Це й були субітки.
Суплікати (латинське) — прохати.
Тарань — рід риби.
Тезифона — богиня помсти.
Телешик — узято з відомої народньої казки про Івасика Телесика.
Тельбухи — кишки і т. д. із звірят.
Тертиця — груба дошка.
Тетеря — страва, хліб з квасом.
Тибр — ріка в середній Італії, випливає з Апенинів і пливе до Тирґенського моря.
Тимфа — инакше тинфа — так зветься жартовлива бурсацька штука, коли сонному закладають у ніс трубку з запаленою бавовною (puszczać finfy).
Тімаха — шибеник, гульвіса.
Тімениця — струп на тілі.
Тму, мну, здо, тло — зразок складів з граматик та букварів, що були вживані колись по наших школах.
Товченики — страва із щупака.
Третяк — фігура в танці.
„Три ґури“ — взято польську форму слова „гора“ (góra) задля рифми.
Троки — тороки, ремені до сідла.
Троя (Іліон) — город в Малій Азії, там де нині горбок Гіссарлік, славний війною Троянців з Греками (1193 — 1184. перед Хр.) зза троянського королевича Париса, котрий пірвав був Гелєну, жінку грецького короля Менеляя. Це і єсть основою великого епосу Гомера „Іліяда“.
Турн — король Рутулів.
Тьху дати — побити дуже, знищити.
„У панаса грати“ — в піжмурки бавитися.
Уси — нашивки на вхрест на контуші.
Фавн — римський бог, опікун рільництва і скотарства, батько фавнів-лісовиків.
Фата (лат. слово) — доля.
Феб (Фебус Аполло) — один з 12 богів на Олімпі. Бог сонця і краси, опікун мистецтва.
Фриги-миги — гокус покус.
Фиглі — штуки.
Филіжанка — чашка на каву або чай.
Фільтіфікетний — розпещений, мазаний.
Фіндюрка — повія, проститутка.
Фузія, булдимка, флинта — назви рушниць.
Фурія (Евменіди) — грецькі богині помсти. Алєкто, Тезифона, Меґера.
Фурцювати — гасати.
Халазія — прочухан.
Халяндра — циганський танець.
Харон — той що перевозив душі через Ахерон.
Хвисткий — оружинистий, елястичний.
„Хлюст“ — гра в карти.
Хляки — рубці.
„Хрещик“ — гулянка.
Хутко — скоро.
Цвяшки — гвіздки.
Цекул, Пренестський Коваленко — син Вулкана (примітка Котляревського), що був богом вогня і ковальства та осадчним міста Пренести.
Цекус (лат. слово) — тупиця.
Цирцея (Пірце) — чарівниця на острові Еа, котра перемінила товаришів Одисея в свиней.
Цьохля — на лихе проворна.
Чвир — остаток після перегінки спірту.
Черкать — пуститися.
Чикилдиха — горілка.
Чортопхайка — візок на двох колесах.
Чутриндир — так на Україні козаків звали за те, що носили довгі чуприни, чуби.
Чухрай — собаче ймення.
Шавлія, шалфей — шалвія (Salbei) зілля.
Шведська могила — під Полтавою, поховано там тих Шведів, що полягли в баталії р. 1709.
Шарпанина — приправлена сушена риба.
Шафувати — витрачати.
Шепшина — шиповник.
Шикувати — вистроювати.
Шльонське — з Силезії (з Шлеська).
Шлюндра — неопритна, шлюха.
Шпигон — шпиг.
Шпонька — запинка.
Шпувати — блювати; тут мова про хвилю на морі.
Шпундер — поребрина, мясо від ребер.
Шугалія — лодка.
Шулик — ласощі з меду й маку.
Шульга — ліва рука чи нога; лівшун (манькут).
Шушон — жіноча одежа.
Що тьху (що тху) — що духу, з усієї сили.
Юнона (Гера) — богиня у Греків і Римлян (В Арґос величава статуя). Була вона донькою Сатурна і Реї, жінкою Зевеса, мала доньку Гебу і синів Марса й Вулкана.
Юпитер (Зевес) — найвищий бог у Греків і Римлян.
Юрливий — швидкий, вюнкий.
Ютурна — русалка, сестра Турна.
Ягни — страва.
Яломок — шапка з коровячої шерсти.
Яндола — велика глиняна миска.
Янус — бог року у Римлян, з двома обличчами.
Ярижниця — потіпаха, ледащиця.
Ярмис — спосіб; учинити ярмис — дібрати спосіб.
Ярун — лютий.