Тарасова нічъ
Тарасова нічъ Петербургъ: 1860 |
|
ТАРАСОВА НІЧЪ
ПОЭМА
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА.
Ціна 3 коп. сер.
ПЕТЕРБУРГЪ
ВЪ ДРУКАРНІ П. А. КУЛІША.
1860.
съ тѣмъ, чтобы по отпечатаніи представлено было въ Ценсурный
Комитетъ узаконенное число экземпляровъ. С. Петербургъ, 18 мая
1860 года.
Ценсоръ В. Бекетовъ.
На роспу́тті кобза́рь сиди́ть
Та на ко́бзі гра́е;
Круго́мъ хло́пці та дівча́та —
Якъ макъ процвіта́е.
Гра́е кобза́рь, виспівуе,
Вимовля́ слова́ми,
Якъ Москалі, Орда́, Ляхи́
Би́лись съ козака́ми;
Якъ збіра́лась грома́донька
Въ неділеньку въ-ра́нці;
Якъ хова́ли коза́ченька
Въ зеле́німъ байра́ці.
Гра́е кобзарь виспівує —
Ажъ ли́хо сміе́тця....
|
|
»Встае́ хма́ра зъ-за Лима́ну,
А друга́я съ по́ля;
Зажури́лась Украіна —
Така́ іі́ до́ля!
Зажури́лась, запла́кала,
Якъ мала́ дити́на.
Ніхто́ іі́ не ряту́е....
Коза́чество ги́не;
Ги́не сла́ва, ба́тьківщина;
Нема́е де дітись;
Вироста́ють нехри́щені
Коза́цькиі діти;
Коха́ютця невінчані;
Безъ попа́ хова́ють;
Запро́дана Жида́мъ віра,
Въ це́ркву не пуска́ють!
Якъ та га́личъ по́ле кри́е,
Ляхи́, унія́ти
Наліта́ють, — нема́ кому́
Пора́доньки да́ти.
Обізва́вся Налива́йко —
Не ста́ло Кривчи́ни!
Обізва́всь коза́къ Павлю́га —
За не́ю поли́нувъ!
Обізва́всь Тара́съ Тряси́ло
Гірки́ми сліза́ми:
»Бідна моя́ Украіно,
»Сто́птана Ляха́ми!«
|
|
|
|
»Обізва́всь Тара́съ Тряси́ло
Віру рятува́ти,
Обізва́вся, оре́лъ си́зий,
Та й давъ Ляха́мъ зна́ти!
Обізва́вся панъ Тряси́ло:
»А го́ді жури́тьця!
»А ходімъ лишъ, панибра́ти,
»Съ Поляка́ми би́тьця!«
»Вже не три дні, не три но́чи
Бъе́тця панъ Тряси́ло.
Одъ Лима́на до Труба́йла
Тру́помъ по́ле кри́лось.
Изнемігся коза́ченько,
Тя́жко зажури́вся,
А пога́ний Конецьпо́льский
Ду́же звесели́вся;
Зібра́въ шля́хту всю до-ку́пи,
Та й ну частува́ти.
Зібра́въ Тара́съ коза́ченьківъ —
Пора́ди проха́ти:
»Ота́мани това́риши,
»Брати́ моі, діти!
»Да́йте мині пора́доньку,
»Що бу́демъ роби́ти?
»Бенкету́ють вра́жі Ляхи́
»На́ше безголо́въе.«
— »Неха́й собі бенкету́ють,
»Неха́й на здоро́въе!
»Неха́й кля́ті бенкету́ють,
»По́ки со́нце за́йде,
»А нічъ-ма́ти дасть пора́ду, —
»Коза́къ Ляха́ зна́йде.«
»Лягло́ со́нце за горо́ю,
Зірки́ засия́ли,
А козаки́, якъ та хма́ра,
Ляхівъ обступа́ли.
Якъ ставъ місяць середъ не́ба,
Ревну́ла гарма́та;
Проки́нулись Ляшки́-панки́ —
Нікуди втіка́ти!
Проки́нулись Ляшки́-панки́
Та й не повста́вали:
Зійшло́ со́нце — Ляшки́-панки́
По́котомъ лежа́ли.
»Черво́ною гадю́кою
Несе́ Альта вісти,
Щобъ летіли крюки́ съ по́ля
Ляшківъ-панківъ істи.
Налетіли чо́рні крюки́
Вельмо́жнихъ буди́ти;
Зібра́лося коза́чество
Бо́гу помоли́тись.
Закря́кали чо́рні крюки́,
Вийма́ючи о́чи;
Заспіва́ли коза́ченьки
Пісню тіі́ но́чи, —
Тіі́ но́чи кріва́воі,
Що сла́вною ста́ла
Тара́сові, коза́честву,
Ляхівъ що приспа́ла.
»Надъ річкою, въ чи́стімъ по́лі
Моги́ла чорніе;
Де кровъ текла́ коза́цькая,
Трава́ зеленіе.
Сиди́ть во́ронъ на моги́лі
Та зъ го́лоду кря́че....
|
|
Умо́вкъ Кобза́рь суму́ючи, —
Щось ру́ки не гра́ють.
Круго́мъ хло́пці та дівча́та
Слізоньки́ втира́ють.
Пішо́въ кобза́рь по у́лиці —
Зъ журби́ якъ загра́е!
Круго́мъ хло́пці навпри́сядки,
А вінъ вимовля́е:
»Неха́й бу́де отта́кечки!
Сидіть, діти, у за́пічку,
А я зъ журби́ та до ши́ньку.
А тамъ знайду́ свою́ жінку,
Знайду́ жінку, почасту́ю.
Зъ воро́женьківъ покепку́ю.«
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |