Східний Світ/1927/1/Ріг-Веда. Чотири гімни
| ◀ Вірші | Східний Світ Ріг-Веда. Чотири гімни пер.: Павло Ріттер |
Зерно ▶ |
|
|
Ніч зійшла і озирає всюди все чарівним зором,
Придягла усі оздоби.
Вічна заповняє простір по долинах та по горах,
Пітьму зірками зганяє.
Наближаючись богиня геть сестру Зорю загнала.
Хай від неї морок згине!
Нашою будь з тої хвилі, як зібралися ми спати,
Буцім птаство на деревцях.
Всі оселі в ній поснули, всі пташки і всі тварини
І орли, лишивши здобич.
Злодія жени далеко, Ноче, вовка та вовчицю!
Дай нам переночувати гарно!
Пітьма нас перемагає і закутує нас морок,
Але Зоря своє візьме.
Мов корови, це послав я, вибирай же, донько Неба!
Гімн собі, як на змаганні.
Лісовичко, лісовичко!
Заховалась ти в лісочку.
Шляху до села не найдеш?
Жах тебе перемагає?
Як цвіркун в гаю озветься
Та цікади зацвіркочуть,
То, немов звук ніжний віни,
Лісовичку вихваляє
Тут ніби корови паслись…
Ось будинок я вже бачу!
Ось під вечір лісовичка
Подає скрипіння возу.
От мов хтось коровок кличе,
Хтось тут дерева рубає,
Хтось увечорі в лісочку
Ніби пробі! пробі! кличе
Лісовичка не нашкодить,
І ніхто не нападає.
Ягідок солодких ззівши,
Відпочинь собі, як хочеш!
Запашну та духовиту,
Що без труду поживляє,
Всім створінням рідну мати
Вихвалив я лісовичку.
Вітре! Дхни на серце наше
Тихим, дивним лікуванням!
Нашому життю дай визвіл!
Ти нам батько рідний, Вітре,
Ти нам приятель, ти брат нам!
Дай нам сили, щоби жити!
Вітре! Там в твоїй домівці
Є великий скарб безсмертя:
Дай нам звідти, щоб прожити!
Буття чи Небуття тоді не було.
Повітря не було, склепіння неба.
Що рухалось? Де? Що захищало?
Була вода? Глибокая безодня?
І смерти не було, безсмертя також,
Між днем і ніччю не було відміни.
Те дихало саме, одне, без вітру.
І крім того більш не було нічого.
Пітьма була колись пітьмою вкрита,
Цей всесвіт ввесь був океан безсвітній.
Зародок той, що Хаосом був вкритий,
Один від сили спеки народився.
Любов спочатку виникла від нього,
Що стала першим для думок насінням.
Звязок між Сущим і Несущим розшукали,
Слідкуючи думками в серці, мудрі.
Думок тих промінь наскрізь простягнувся,
Що на горі було? І що зі споду?
Там сім'яносці, тут же їх сприймання:
Долі зусилля, зверха поривання.
І хто це зна, і хто про те повіда?
Звідкіль цей всесвіт народивсь та виник?
Боги пізніш від нього народились?
І як воно втворилося, хто знає?
Творіння це звідкіль воно втворилось?
Чи створено його було, чи інше?
Його дозорець, що на вищім небі
Той певно зна, чи може й він не знає?
Оригінальний текст цих віршів Рабіндранатха Таґора бенгальєькою мовою надруковано:
I, IV, VI, VII у чудовій книзі про індійську музику Стренгуеза Strangways. The Musik of Hindostan. Oxford 1914 р. 94, 95, 98, 96, де додається також мелодій до співів, що склав сам автор, та його переклади англійською мовою.
II, III, V — „Ґітанджалі“ „Пісні — офіри“ Калькутське видання №1208, 157 VIII „Шішу“ „Місячний серп“ №1.
Англійські переклади самого автора для II, V, VIII див. Gitanjali — Song offerings. London 1913. №11, 24, 60
Гімни з Ріґ-Веди найстаршого пам'ятника індійської літератури, що його складено приблизно за 1000 років до нашої ери, вибрано з таким наміром, щоб уявити де-які спільні риси цієї старовинної поезії, що звязують її з характером творчости великого сучасного індійського поета, та його почуттям до природи та космосу.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|