ступір
ступір
|
|
Ступі́р, ра́, м. 1) Толкачъ вмѣстѣ съ рычагомъ въ домашней толчеѣ для толченія проса. 2) = Ступа 1. Носиться, як баба з ступіром. О. 1862. X. 34.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924