Чорноморець.

 То не сірий туман
 З Чорноморя піднявсь —
Піднімаються гуси то сірії;
 То не хмару снігів
 Буйний вітер навів —
Піднімаються лебеді білії;
 Кричать гуси: гел! гел!
 А за ними орел
І спускається з хмари високої.
 «Не тікайте в горі.
 Гуси сірі мої!
Підождіте орла, мої любії!
 Я не бити хочу —
 Розпитати хочу,
Чи не бачили ясного сокола?
 Чи не стрітили ви
 Богатир — голови,
З Чорноморії доброго молодця?»
 — Коло моря убит
 Чорноморець лежить;
Його ручки лежать на три штученьки,
 Його ніжки на згляд
 Край дороги лежать;
Крізь реберця трава пробивається,
 Серед степу того
 Ніхто к тілу його
Із живої душі не ласкається.
 Тільки ластівки три,
 З-під сідої гори,
Пригортається: перша ластівка —
 Мати рідна рида
 А другая — сестра;
Третя ластівка — жінка покійного.