Струни/1/Пісні про татарське лихоліття/Ізза гори гори, з темненького лісу

◀ Ой в неділеньку рано пораненько

Струни. Том 1. Пісні про татарське лихоліття під ред. Богдан Лепкий Ізза гори гори, з темненького лісу

Коли Турки воювали ▶

4.

Ізза гори гори, з темненького лісу
Татари ідуть, Волиночку везуть.
У Волиночки коса з золотого волоса, —
 Щирий бір освітила,
Зелену діброву і биту дорогу.
А за нею біжить у погоню
 Батенько єї.
Кивнула, махнула білою рукою:
„Вернися, батеньку, вернися, рідненький!
Вжеж мене не однімеш, і сам старенький загинеш;
Занесеш голову на чужую сторону,
Занесеш очиці на Турецькі гряниці“.

 (Там же).