Пісня.

Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очі,
Повій, вітре опівночі.

 Між горами там долина.
 Там біленькая хатина;
 В тій хатині голубонька, —
 Голубонька-дівчинонька.

Повій, вітре, до схід сонця,
До схід сонця, край віконця;
Край віконця постіль біла,
Постіль біла, дівча миле.

 Повій, вітре, тишком нишком;
 Над румяним білим личком,
 Над тим личком нахилися,
 Чи спить мила, подивися.

Як спить мила, не збудилась, —
Згадай того, з ким любилась;
З ким любилась і кохалась,
І кохати присягалась.

 Як забється їй серденько,
 Як дівча зітхне тяженько,
 Як заплачуть чорні очі,
 Вертай, вітре, к полуночі!