| ◀ Вечір | Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий Не плач, поет! (Леонід Глібов) |
Nocturno ▶ |
|
|
НЕ ПЛАЧ, ПОЕТ!
Не плач, поет! хоч як там трудно, тяжко буде; —
Не плач, не треба сліз твоїх;
Плаксивих дум тепер ніде не люблять люде,
І лишенько чуже — їм сміх.
Всім веселійше жить, коли кругом сміються,
Бо горя скрізь доволі є;
І через золото, он кажуть, сльози ллються, —
На щож ще горенько твоє?
Не плач, поет! жалійсь про все собі самому,
Неси в могильний свій скиток.
«Він, — скажуть, — гореньком не докучав нікому,
Йому хвала, йому вінок!»