| ◀ І шумить, і гуде | Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий Коломийки |
Іван Котляревський ▶ |
|
|
Гей плину я по Дунаю,
І так си думаю:
Нема красших співаночок,
Як у нашім краю!
Ой нема то, ой нема то,
Як наша країна,
Там співає співаночки
Кождая дівчина.
Наша славна коломийка,
Хоть вона дрібненька,
Вона мила, а все щира,
Мені солоденька.
Як я возьму коломийки
Співати-співати,
Затужиш ти і заплачеш,
Тай станеш думати.
Ой скрипочки із липочки
А струни з барвінку,
Як заграю буде чути
Аж на Україну;
Тепер я собі заграю,
Тепер защебечу,
А як прийде лиха доля
Пташкою відлечу.
Ой калина біло цвіте,
А червоно родить,
Великеє закохання
До біди приводить;
Цвіте тернє, цвіте тернє,
Бо коріння має,
Хто кохання не зазнавав,
Той жалю не знає.
Ой гадав я, милий брате,
Що то скрипка грає,
А то моя чорноброва
По саду співає;
Та гадав я, милий брате.
Що то сонце сходить,
А то моя миленькая
По подвіррю ходить.
Коли моя миленькая
По садочку ходить,
Видить ми ся, що за нею
Біла рожа сходить;
Личко твоє, милесенька,
Краснійше над рожу,
Я тя бідний молоденький
Забути не можу.
А вжеж я ся не дивую,
Чому мила красна,
Коло неї вчора рано
Впала зоря ясна;
Як летіла зоря з неба,
Тай розсипалася;
Мила зорю позбірала,
Тай замаїлася.
Ой видиться, що хмариться,
Дощик покрапляє,
Ой видиться, що з-укоса
Мила поглядає;
Ой видиться, що сердиться
Миленька на мене,
А як гляне — серце вяне
І в неї, і в мене.
Ой не знаю я бідненьла,
Де мій милий дівся,
Якби милий у гай пішов.
Гай би зеленівся.
Не спала я цілу нічку,
Уже день біленький,
Ой не знаю я де дівся,
Мій чорнобривенький.
Половина саду родить,
Половина вяне,
Половина шлюби беруть,
Половина марне:
Половина саду родить,
Половина всхнеться,
Половина побереться
Решта розійдеться.
Ой там в саді зеленая
Трава по коліна.
Ой за добрим чоловіком
Жінка як калина.
Ой там в поли на горбочку
Вже трава жовкніє,
Ой за лихим чоловіком
Жінка помарніє.
Мене мати породила
Темненької ночи,
Дала мені красне личко
І чорнії очі;
Було мені моя мати краси
Не давати,
Тільки було мені, мати
Щастя-долю дати.
Мої милі співаночки
Складані, складані,
Ой деж я вас наскладала?..
Та при моїй мамі;
Та при своїй наскладала,
В чужої забуду,
Мої любі співаночки, —
Я вас не забуду.
