В осени.


Ой йдуть, йдуть тумани
Наддністровими лугами,
Наче військо з коругвами,
А передом отамани.

Сурми боєві не грають,
І панцирики не дзвонять,
Тільки смуток навівають,
Верби віття низом клонять.

Тільки в мраці тонуть села
І уява мари плодить;
Тільки думка невесела,
Мов жебрак по душах ходить.