|
Соловію маленький.
Соловію маленький,
В тебе голос тоненький;
Защебечи ти мені,
Бо я в чужій стороні.
Бо я в чужій стороні
Нема роду при мені;
Ані роду, родини,
Ні вірної дружини.
Ані неньки, ні вітця,
Та нікому журиться;
Ані брата, ні сестри,
Та нікому провести
Мене бідну сироту
У чужую сторону;
Ой знімуся, полину.
Чи не знайду талану.
Усю гору ізійщла,
А талану не найшла,
Тілько найшла долину,
Материну могилу.
Ой стану я щебетати
Свою неньку розважати,
«Ой встань, нене, до мене,
Розрадь же ти як мене.»
«З ким ти, доню, тут ішла?
Що ти мене тут найшла?
Чи з дощем, чи з хмарою,
Чи з бистрою водою?»
«Ні з дощем, ні з хмарою.
Ні з бистрою водою;
Ні з бистрою водою;
А з долею лихою.»
|
