Струни/1/Про Васюринського

◀ Про збурення Січі

Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий Про Васюринського

Дунаю, Дунаю ▶

Про Васюринського.

4.

Да встань, батьку з того світу, великий гетьмане!
Як поїдем до столиці — по прежнему стане.
«Ой царице, наша мати! змилуйся над нами.
Оддай же нам наші землі з темними лугами».
«Не на те я миле браттє, та Січ руйнувала,
Ой щоб я вам ваші землі, клейноди вертала».
Тече річка невеличка, підмиває кручи:
Заплакали Запорожці, од цариці йдучи.
Васюринський козарлюга він пє та гуляє,
Отамана кошового батьком називає:
«Позволь, батьку отамане, нам на башті стати:
Як не стидно а цариці та Січ руйнувати!
Не позволиш з шабельками, позволь з кулаками:
Хай не гине наша слава поміж козаками!»

 (Куліш: «Записки о Ю. Р.», т. II.).