Правда.

Нема в світі правди, правди не зіськати!
Що вже тепер правда, стала у неправди жити.
Тепер правда у панів, у темниці,
А щира неправда з панами в світлиці!
Що вже тепер правда стоїть у порога,
А щира неправда з панами в копець стола!
Тепер уже правда у панів під ногами,
А щира неправда сидить між панами!
Тепер уже правду ногами топтають,
А щиру неправду медом-вином напувають!
Тепер уже правда у панів у недолі,
А щирая неправда у добрій волі!
Уже тепер правда, — правда помірає,
А щира неправда весь світ пожирає!
Уже тепер правда,— правда вже померла,
А щира неправда увесь світ зажерла!
Нема в світі правди, правди не зіськати...
Тільки в світі правди — як отець — рідна мати!
А деж-то її узяти? її ні купити ані заслужити.
Увесь світ ізходити, правди не зочити,
Булиж колись дітки, та стали сирітки;
Не мають вони собі помочи ні відки!
Плачуть вониж, плачуть, не могуть пробути,
Своєї рідної матері забути:
«Орлице мати! деж нам тебе взяти?
Тебе ні купити, ані заслужити,
Увесь світ ізходити, правди не зочити.»
Хотяб то ми мали ангельськії крила,
Тоб ми полетіли да тебеб увиділи;
Бо вже конець віку уже приближився:
Хоч рідного брата тепер стережися!
Бо із ними у суді стати, — правди не зіськати,
А тільки сребром-злотом панів насищати!
Которий би мог чоловік а ще правду ісповняти,
То дасть йому Господь із неба що день благодати.
Бо сам Господь — свята правда
Сомиряе неправду, сокрушить гординю
 Вознесеть святиню
 Од нині і до віка!