Струни/1/Пан

Струни. Том 1
під ред. Богдан Лепкий
Пан (Петро Гулак-Артемовський)

Пан.

Якийсь десь пан ясновельможний,
І гордий, і заможний,
(А може був то лях),
Як-раз утрапив на свій шлях,
У пекло до Плутона.
Не вспів одважить ще й поклона,
Як тут спитав його Еак:
— «Ну, на тім світі, що ти, як,
Чим був ти, де родився?
Як жив і чим живився?
Ти перед нами не гріши,
Кажи лиш правду, не бреши!»
Пан глянув: перед ним мужик!
А пан наш не привик,
Щоб так мужик з ним обяснявся.
— «Я із польскеґо єстем панства,»
Вельможний дзизом одповідав:
— «До півдня спав, до півночі обідав,
Був власним паном на Волині.»
— «За цеє тобі пасти свині!»
Еак так пану присудив
І вельми цим Плутонові вгодив.
Якби і в нас таким судом судили,
Багацькоб свинопасів наробили.