Орлу схотілось попоїсти;
Піднявсь угору птичий царь
І вгледів відтіля, що край ставка овчар
Онучі прати мусів сісти,
Отара-ж попаски попхалась навмання.
Орлу се по нутру; зложивши моцні крила,
Опукою згори — аж вітром зашуміло —
Орел ушкварив на ягня;
Підняв його і геть потеребив за гору.
І треба-ж, що на сюю пору
Пило біля ставка дурне вороненя.
Страх полюбилося йому цареве діло,
І думає: „Чому-ж сього я не зроблю?
Да не ягня, а барана вхоплю!“
Дивлюсь, воно угору полетіло,
Да й пуць на шию барану,
І, кігті вплутавши йому у вовну білу,
Смикнулося нести; та ба! вага не в силу:
Баран важенький і орлу.
Воно вже стямилось, мерщій-би полетіло,
Так з шерсти вже не виплутає ніг.
