Так остав я коло матери, хоч серце моє обрушувало ся на таку несправедливість. Лише очима поводив я за батьком, як сей вів вельми поважно обі дочки і зятя до старого і обдертого моряка.
Обі дами відійшли і батько показав сестрам, як треба обходити ся при їдї устриць, щоб нїчо не пішло марно. Сам хотїв їм дати примір і взяв устрицю до руки. Але коли хотїв наслїдувати дами, вилляв усе на свій сурдут і я почув як мати заворкотїла:
„Було лучше тихо сидїти.“
Але нечайно видалось менї, що батько став несупокійний. Поступив ся кілька кроків в зад і звернув незвичайно острий погляд на моряка загорненого в старий напущений дехтем лахман і нагло приступив до нас. Менї видало ся, що він зблїд а лице його приняло якийсь особливий вигляд. Пів шепотом сказав до матери:
„Се дивно, як той чоловік з устрицями сильно подобає на Уляна!“
Мати поспитала з серцем: „Якого Уляна?“
Батько пояснив: „Ну… мого брата… Колиб я не знав, що він в Америцї живе серед добрих відносин, думав-би, що се він.“
Мати подражнена розсипала ся: „Ти дурак! Як можеш такі небелицї плести, коли знаєш, що се не він.“
Але батько був упертий: „Ану, поглянь но ти, Клярисо; я волїв би, щоб ти власними очима пересьвідчила ся.“
Вона встала і підійшла до дочок. Я також приглядав ся пильно сьому чоловікови. Він був
