деяких негідних священиків і рятувати Церкву від дальшого занепаду, прозвало „єретиками“ тих, що читали святе Писання і на нім будували своє релігійне переконання, та зачало їх строго переслідувати. Ба, що більше! Року 1229 в Тулюзі, місті полуденної Франції, зібрався церковний собор під проводом папського лєгата (посла) св. Домініка і на цім соборі заборонено світським людям приватно читати святе Писання в рідній мові. Котрі не послухали цеї заборони, тих уважано за найбільших ворогів Церкви й Христа і їх живцем палено на стосах дерева (костирях).
З того часу зачалася затяжна боротьба за читання святої Біблії в рідній мові. Хоч в Іспанії з кінцем XIII. віку (тому 650 літ) під карою смерти заборонено перекладати святе Писання на рідну мову, хоч Рим при помочи інквізиції намагався відстрашити світських людей від читання Біблії у рідній мові, одначе це ніщо не помогло йому. Тому чотириста літ настала на заході Реформація Церкви, а через це ще більше поширилося читання Біблії між світськими людьми. Рим почав поволі злагіднювати свої заборони і в кінци дійшло до того, що папа Лев XIII. декретом з 13. грудня 1898 року наділює триста-дневним відпустом кожнього, хто що-дня принаймні чверть години читає святе Євангеліє в рідній мові, а повним відпустом наділює того, хто цілий місяць продовжує читання святого Писання.
Так отже в нинішних часах навіть католицька церква є за тим, щоби читано святе Писання в рідній мові, але під двома услівями. По перше: Така Біблія мусить бути одобрена єпископом до-